Серед десяти жінок та дев'яти чоловіків, опитаних Тері Лігі, які насолоджувалися статевими контактами з дорослими у 8-15 років, «дорослі робили себе товарищами, входили до субкультури неповнолітніх, де самі лише гра та дружба», причому навіть рідкісні випадки сексу з проникненням, притаманні здебільшого надцятирічним, віддаленої шкоди не завдають: див. Laumann et al., 2003.
Взагалі, бувають випадки, в яких порушення єрархії тільки на користь. Найуспішніші ті організації, котрі підхоплюють ідеї, а не спускають згори. Не рідкість, коли діти повчають батьків пристебнутися чи не палити, коли батьки служать малолітнім за конячку — це весело для дитини, батькам приємно почуватися потрібними, як у тій сцені в «Щелепах».
Інші забобони доброчесності
Вивчати, зокрема статеве життя, через призму доброчесности потребує підозрілості до даних науки, що не знаходить шкоди від статевого контакту з дитиною за бажанням дитини. Пошкодження моралі науковому спостереженню, мовляв, не піддається.
Насправді піддається: маємо дослідження, наскільки участь у збройних конфліктах впливає на ставлення до інших, на виконування аморальних наказів, маємо славетний Мілґремів експеримент.
Хто протиставляє моральному розвиткові статеві контакти дітей з дорослими, зобов'язаний провести подібні дослідження. Дуже складні, зважаючи на неоднозначніть, щО вважати моральним, і «зважаючи на конфлікт цінностей щодо виховання еротичности в дітей, ніхто не знає, що за шкода і наскільки сильна.»
Якщо звернутися до прикладу карликових шимпанзе, до культур, які з дітьми дозволяють, які досліджені кваліфікованими етнологами, (Janssen 2002, Werner 1986) до північнородезійских банту, які сто років як підтверджують одруження коїтусом до пубертату, котрий нібито не настане до набуття сексуального досвіду. Дівчата «заручені зазвичай у 10–11 років(,) ночують з їхніми дорослими чоловіками з неповним коїтусом, що характерно для багатьох племен Північної Родезії, нібито необхідно для комфортного стабільного подружнього життя. На відміну від Східної Африки, немає розділення поколінь на періоду в житті, коли дозволені проміскуїтетність й експерименти.»
У Танґаньїці ньякуські дівчата «з десяти років чи раніше навідують та ночують у свого дорослого чоловіка», де «секс без проникнення», проте «немає, — пише Моніка Вільсон, — жодних ознак, ніби дівчатам до пубертату не подобається.»
Допубертатні дружини, що б не казали тепер на Заході, не лишаються незайманими! У розділенні поколінь аж нічого «фундаментального», щоби порушення розглядати як збочення, не сумісне з еротизмом.
Ніби моральні забобони («шкала пріоритетів») необхідні дитині, щоби впоратися зі складними статевими протиріччями, не доводить, що статеві питання треба розглядати не так, як інші будь-які питання. Чи не достатньо Золотого правила (не робити іншим, чого не бажаєш собі) й Катеґоричного імперативу (думати про інших) що в сексі, що поза сексом?
Альтернатива доброчесности
Бачили, наскільки привчання дітей до доброчесности не переконливе — як альтернатива можна вбачати в статевому житті щось більш натхненне за просто задоволення, котре вважають егоїстичним та обмеженим:
— Пошуки себе поза межами суспілства, в майбутньому, котрого не відомо як досягнути, — пише Скрутон щодо молодіжних рухів 1960/70-х, — відчуження під виглядом доброчесности, заперечення всіх, хто себе знайшов у сьогочасних реаліях, як рабів інституціям. Насправді знеінституційоване, антигромадське особисте щастя більше не досяжне.
Як вираження чогось більшого за індивідуальність, ми таки потребуємо громади з її ціннісно-інституціональними традиціями — проте не менш потребуємо й перегляду їх. Навіть Скрутон радіє, що пуритани порвали з інституціями в Англії, щоби віднайти себе в Америці, хоч як би не жили за Біблією, все одно, за думкою Скрутона, відчужені.
Заперечувати «збочення» накшталт гомосексуалізму заради того, що Скрутон оголосив «міщанським шлюбом», сумісне з індустріальною добою, патріархальністю, імперіалізмом і тому подібним, засудженим зараз.
У XXI столітті, пам'ятаючи крайнощі сексуальної революції 1960/70-х, треба визнати «цінність сексуальності(, що) не має замінників поза статевим життям. Ніжність та інтимність набувають особливого вираження під час статевих стосунків, не зводяться до інших цінностей.»
Навіть у рідному домі, бо поширеність статевого потягу до дітей, притаманного багатьом «нормальним» дорослим, (Becker-Blease et al. 2006, Briere & Runtz 1989, Hall et al 1995, Smiljanich & Briere 1996, Wurtele et al. 2014) дозволяє припустити статевий потяг до малолітніх навіть у батьків.