Гасла 1960/70-х: «Кохайтеся, а не воюйте» відображають ідеал, протилежний традиційному ототожненню сексуальности зі Содомом, зі звірствами, в т.ч. ревнощами, суперництвом.
Насправді традиційні суспільства не завжди слідкували за невинністю жіночої статі, не завжди гнобили молодь, не завжди виражали це богослов'ям.
Суперництво саме по собі не проблема, зважаючи на ролю внутрішньовидової боротьби в еволюції, найбільш у наші комерціалізовані часи.
Аби тільки суперництво не було смертельним, яким бути не зобов'язане, що для нашого виду не дуже притаманно. Внутрішньовидових убивств було набагато менше в доісторичні часи, ніж в історичні (Gomez et al. 2016, Wade 2016).
На думку еколога Жоржа Монбйо, люди — найсоціальніші з усіх ссавців і без альтруїзму, без довіри не змогли б спілкватися з кимось поза межами сім'ї, не побудували б цивілізації. Проте «наша благородна природа зіпсована багатьома силами, найбільше політиками, економістами, журналістами заради шкідливих ідей конкуренції й індивідуалізму, що нас роз'єднує, змушує боятися, не довіряти, послаблює соуіальні зв'язки, заради яких лиш і варто жити. Нас навчили історії боротьби всіх проти всіх заради гіпертрофованого его, змінили так сприйняття себе, визначивши нашу поведінку.»
Монбйо закликає вчити співробітництву, в моєму розумінні, співробітництву-інтимности між поколіннями (в т.ч. вираженої сексуально), котре, показано з етнології Джемсом Прескотом, корелює з аґресивністю зворотньо.
Заохочення статевого життя батьками з раннього дитинства сприятиме асоціюванню його з ніжністю, прив'язаністю, любов'ю, нерозумінню аґресії. Навпаки, сексуальне втримання підлітка у віці найбільшої потреби, роками відсутність не лише статевого партнера, а й взагалі сексуального досвіду, призводить до фрустрації, аґресії, уявленню, що в коханні всі засоби дозволені.
Не випадково, що в багатих країнах з подовженою тривалістю життя така тривога, депресія, ін. душевні хвороби. Всі статистичні розрахунки «раціональних оптимістів», наскільки розвиток інституцій на кшталт світового ринку посприяли возз'єднанню людства, не враховують ані загрози ядерного конфлікту, ні глобальні кліматичні зміни, ні вимирання тварин і рослин — і наслідки відчуження що для себе (депресії, самогубства), що для інших (побутове насильство, тероризм) в тому числі.
Навряд чи проблема лише в десексуалізації дітей та молоді — радше в сенсорній депривації, котра включає позбавлення досвіду задоволення, шкідлива для психічного розвитку, настрою, доброзичливості, ініціативності, допитливості.
Як альтернатива можна запровадити сексуальну пісочницю, щоби вчитися без зобов'язань у дорослому статевому житті — як і гра ляльками вільна від материнських обов'язків.
Центральноіндійські мурія дітям дозволяють у спеціальному приміщенні ґотулі, 0–6-річним дозволяють бачити батьків у ліжку, після чого відпскають навідувати дитячу субкультуру, підконтрольну не дорослим, а старшим хлопцю та дівчині, де вчаться сексу, партнерів змінюють, експериментують без будь-якого примусу.
Спостереження Вер'є Ельвіна, котрий в Бастарі провів значну частину життя, в 1947 році підтвердилися спостереженнями 1982 року!
Навряд чи подібна система придатна до урбанізованої сучасности, дівчат необхідно берегти від вагітности, котра, запевняв Ельвін, в підлітковому віці рідкість. Зниження чи скасування вікових обмежень не передбачиться, зважаючи, як модно було скаржитися на сексуальні домагання в 2017 році, — заперечується навіть згода, отримана від повнолітніх.
До чого дійде міжгендерна криза, чи настануть часи біль помірковані після революційних, розвивати не місце.
Заборона через розсудливість
Проти статевих контактів у дітей з дорослими можна привести шкоду дитині й дорослому в антипедофільному суспільстві.
Це — з точки зору що консеквенціональности, що доброчесности. «В аристотелізмі навіть доброчесна людина, бажаючи когось під забороною чи за невзаємности, не дає розвиватися.»
Проблема тут ширша за етику статевого життя: найдоброчесніший Сократ, і той нібито псував молодь, хоча неправою була саме громада.
«Якщо узагальнити,.. не варто судити на підставі суспільних настроїв. Якщо в 1984 році на скасуванні мішаного шлюбу дитину віддали чорному батькові, а не білій матері, боячись травми дитині в расиському суспільстві, Верховний суд США все одно скасував рішення на підставі, що суспільні забобони не мають впливати на судовий присуд. Забороняти щось через невідповідність смакам населення можливо лише коли ці смаки виправдані. Доки шкоду від сексу з дітьми не довели, населення не має право засуджувати.»