Розповідь почнемо здалеку, з глибини давноминулих віків і тисячоліть. Задовго перед тим, як людина зробила перші кроки, Землю населяли дивні істоти: духи грому, вітру, райдуги і Сонця. Фантастичні тварини жили пліч-о-пліч з ними. Серед них були удав Боллунку і змія-райдуга Мінді, індик Кіпара, ящірка Мільбілі та інші могутні тжукурита — прабатьки. Ці тварини поводились і мислили, як люди. Вони кочували країною, де зупинялись — будували житла, добували вогонь, копали криниці, щоб знайти воду.
І безживна пласка рівнина, якою була до них земля, вкривалася лісами, на ній виникали гори й ріки.
Так розповідають австралійські міфи. Давно це було, дуже давно, світ тоді був молодим, а людські племена щойно зароджувались. Кожний людський рід походить від тварини-велетня — тжукурита. Ось чому в Австралії є люди-змії, люди-ему, люди-ящірки.
Та й не тільки в Австралії: у Північній і Південній Америках деякі племена індіян ведуть свій початок від Ворони, Ведмедя, Ягуара або Гримучої Змії.
У багатьох народів існують міфи про містичну спорідненість людей і тварин.
Учені називають цю початкову форму релігійних уявлень тотемізмом («тотем» мовою індіян оджибве — «його рід»).
Тотемізм виник на ранніх стадіях первісної общини, він тісно пов'язаний з ловами та збиранням. Тварини й рослини, які давали людям їжу та одяг, набули в їхній уяві першорядного, а згодом і магічного значення, стали об'єктами культу. Кожний рід обрав серед представників місцевої фауни чи флори міфологічного родоначальника й покровителя — тотема.
Тварин обраного виду заборонялося вбивати. Члени роду зобов'язані були всіляко захищати своїх тотемних тварин. Стилізовані фігури тварини-предка вирізьблювали на зброї, стінах помешкань або на тотемних стовпах біля кожного селища.
Вечорами перед зображеннями тотемів гуртувалося плем'я, і казкарі починали свою захоплюючу розповідь про життя і подвиги предків — фантастичних тварин, наділених почуттями людей і могутністю богів. Мальовничі образи, породжені фантазією первісних поетів, населяли оповиті мороком ліси і гори, моря й ріки.
Поступово розповіді про діяння уявних предків набули священною характеру релігійної міфології. Відтоді історію життя предків і присвячені їм обряди дозволялося знати лише чоловікам.
Люди гадали, що за допомогою чаклунства й магічних церемоній вони зможуть вплинути на всемогутнього тотема-покровителя й примусити здійснити їхні бажання, забезпечити успішне полювання чи відігнати недругів.
Адже світ первісній людині повнився ворожими стихіями. Перед численними небезпеками люди почували себе безпорадними немовлятами. Здавалося, ніби довкола оселилися добрі й злі сили. Щоб загодити їх, людина схилялася перед стихіями, речами, тваринами, від яких залежало її життя.
Первісний мисливець, безсилий перед шаленством бурі, перед зимовою холоднечею й смертоносними епідеміями, цілковито залежав від ласки природи, від її датку й стихійного лиха. Саме в цьому — головна причина зародження в людей надприродних уявлень. А причини безпорадності перед навколишнім світом крилися в надто низькому рівні економічного розвитку первісного суспільства. Людина тоді ще не вміла ані будувати міста, ані сіяти збіжжя, ані розводити тварин. За знаряддя виробництва правили лише камінні сокири, довбні й ловильні ями, а єдиним харчем були зібрані в лісі плоди й коріння, м'ясо та шкури упольованих тварин. І ми бачимо, що перші релігійні уявлення, які з'явилися в людей кам'яного віку, тісно пов'язані з трудовою діяльністю. Це уявлення про всемогутність стихійних сил, про велич природи, її тваринного і рослинного царства.
Віра у надприродне зародилася не відразу — не водночас з людиною. Хоч яке сутужне було життя перших мавполюдей, пітекантропів і синантропів, релігійних обрядів, бодай найпростіших, вони не мали. Розвиток інтелекту пітекантропів був ще на дуже низькому рівні, їхній мозок не був здатний до абстрактного мислення — до винаходу фантастичних уявлень про світ.
Схиляння перед надприродними силами, що ніби панують над природою, вперше з'явилося, мабуть, у неандертальців — давніх предків людини. Жили неандертальці п'ятдесят — сто тисяч років тому. 1938 року радянський учений О. П. Окладников знайшов у печері Тешик-Таш (Узбекистан) поховання хлопчика-неандертальця, череп якого був обведений своєрідним частоколом з десяти увіткнутих у землю козлиних рогів. Мабуть, роги гірських козлів, улюбленої дичини неандертальців з Тешик-Таша, мали, на їхню думку, якесь магічне значення.
У печерах Швейцарії і Німеччини археологи знайшли черепи ведмедів, забитих неандертальцями. Кожен череп дбайливо обкладений камінням, і вся споруда мала вигляд примітивного вівтаря. Поклоніння ведмедеві було дуже поширене серед відсталих народів Сибіру та Північної Америки. Очевидно, у глибині доісторичних печер учені знайшли ранні джерела цього первісного релігійного культу, породженого найдавнішим фахом людства — мисливством.