Мурахи-бочки.
Запасеним медом мурашки годують своїх личинок. У голодні часи навіть дорослі мурашки раз у раз забігають у погрібець, щоб одержати кілька солодких крапельок із рота мурашки-бочки.
ЯЗИК-САМОСТРІЛ
Тепер розповімо про ловецьке спорядження лісових і підводних мисливців. «Стрілецька зброя», якою вони досконало володіють, також належить до числа най-хитромудріших пристосувань у природі.
Якось у зоопарку вчені вирішили сфотографувати жабу, коли та їсть. Перед жабою поклали черв'яка, і фотограф приладнався знімати. І раптом черв'як зник! Ніхто його не займав, жаба не ворушилася, але черв'як зник…
Поклали другого. Знову фотограф навів об'єктив на жабу і приладнався натиснути кнопку апарата в ту мить, коли вона схопить здобич. Та черв'як знову кудись таємниче зник.
Тут люди помітили, що жаба — вона за весь час ні на міліметр не зрушила з місця — щось ковтає. Звичайно, це був черв'як, який пропав безвісти. Однак як швидко вона його схопила! Ніхто із людей не встиг помітити блискавичного кидка.
— Ну стривай же! — вирішили зоологи. — Сучасна техніка дозволяє сфотографувати навіть блискавичні рухи.
Наступного дня перед жабою замість фотоапарата поставили кінокамеру, яка могла зробити 300 знімків за секунду. Коли плівку проявили, на ній кадр за кадром розкрилася таємниця безслідного зникнення черв'яка. Виявилося, що язик жаби, який вилітає з рота, ніби туго напнена гумка, робить свій рух з винятковою швидкістю. Язик вистрілює, хапає здобич і повертається разом з нею назад до рота. Це за 1\15 частку секунди!
Побачити язик жаби в момент атаки неможливо. Лише слабке клацання, яке нагадує приглушений звук від удару різкою, та поквапливі ковтальні рухи видають жабу. Сама жаба не рухається з місця, лише її еластичний язик кулею вилітає з рота і повертається назад із здобиччю. Без поживи язик майже ніколи не повертається — жаби дуже влучні стрільці, справжні снайпери. Великі жаби можуть влучати в ціль язиком-самострілом на відстані до 10 сантиметрів.
За влучністю стрільби своїм власним язиком з жабою суперничає хамелеон. Його часто називають володарем найчудовішого язика в природі. Дослідження м'язів і нервів хамелеонового язика показало, що ця назва цілком справедлива. Спробуйте дуже стиснути пальцями кавунове зернятко — воно кулею вилетить з ваших рук. Приблизно так само вистрілює і язик хамелеона, але він летить не назовсім — довгі еластичні м'язи стримують його і стрімко втягують назад у рот.
За далекобійністю свого язика хамелеон значно перевершує жабу. Хамелеон довжиною біля 20 сантиметрів може дістати язиком муху, яка сидить на відстані 30 сантиметрів від його писка. У нього, виявляється, язик у півтора раза довший від тіла.
Коли муха сидить дуже далеко, то хамелеон повільно, дуже повільно підповзає до неї. Мляво піднімає він одну ногу, пересуває її уперед і знову міцно чіпляється всіма пальцями за гілку, потім так само поступово пересуває другу ногу, третю, четверту. Крок за кроком наближається хамелеон до здобичі. Одним оком він, не відриваючись, дивиться на свою жертву. Друге його око постійно рухається, обертається на всі боки і стежить, що діється навколо, аби вороги не застали зненацька самого хамелеона. У цієї дивовижної ящірки очі обертаються незалежно одне від одного. Правим оком, наприклад, хамелеон може дивитися вперед, а лівим назад. Підкравшись до мухи на певну відстань, хамелеон «вистрілює» своїм язиком і ніколи не схибить. За чверть секунди здобич, що прилипла до язика, уже в нього в шлунку.
Ми сказали «прилипла», бо до найостаннішого часу серед зоологів була поширена думка, ніби хамелеон ловить здобич, приклеюючи її до язика. 1960 року молодий учений із Німецької Демократичної Республіки Герхард Будих своєю працею, ілюстрованою великою кількістю чудових фотографій, довів, що це не так. (За кілька років до нього два інших німецьких учених у своїх експериментах з хамелеонами дійшли тих же висновків, що й Г. Будих, але їхні праці не привернули до себе уваги зоологів).
На язиці хамелеона в ту мить, коли той блискавично наближається до цілі, утворюється маленький присосок. На фотографії цей присосок добре помітний у вигляді невеликого конусоподібного заглиблення на самому кінчику язика.