Стійкий принц. Дама-примара

Фенікс

Завинив
Ти переді мною дуже,
Але я не хочу, друже,
Спричиняти марний гнів
І незлагоди причини
Поясню у двох словах.

Мулей

Справді?

Фенікс

Справді.

Мулей

О Аллах,
Дякую за ці новини!

Фенікс

Свій портрет мені прислав…

Мулей

Хто?

Фенікс

Інфант Марокко.

Мулей

Нащо?

Фенікс

Батько дбає якнайкраще,
Що йому до наших справ…

Мулей

Так.

Фенікс

…І хоче об’єднати
Королівства…

Мулей

Все! Зажди!
Ось пояснення, що ти
Їх мені хотіла дати?

Фенікс

Але в чім, скажи мені,
Я перед тобою винна?

Мулей

Вмерти ти була повинна,
А портрет не брати, ні!

Фенікс

Ухилитися?

Мулей

Авжеж!

Фенікс

Як?

Мулей

Щось вигадати треба.

Фенікс

Що?

Мулей

Померти, як за тебе
Я помер би, Фенікс, теж.

Фенікс

Це насильство?

Мулей

Ні, відхід.

Фенікс

Примус?

Мулей

Радше, інша сутність.

Фенікс

Але що це?

Мулей

Це – відсутність,
Мрій і прагнень зниклий світ.
Щоб не впевнитись достоту,
Що минулася любов,
Зникнути волію знов,
Бо примножиш ти скорботу.

Фенікс

Як гнітить мене розлука…

Мулей

Нидіє душа моя…

Фенікс

Жду тебе з Танжера я,
Певна, що минеться мука.

Мулей

Це – відстрочка, не кінець.

Фенікс

Жаль прощатися з тобою.

Мулей

Дай портрет, що став журбою
Для закоханих сердець.

Фенікс

Воля короля, Мулею…

Мулей

Вирву з рук твоїх мерщій
Я того, хто образ мій
Вирве із душі твоєї.

Ідуть.

Чути сурму, гамір висадки, і з’являються інфант дон Фернандо, дон Енріке і дон Хуан Коутіньйо.

Дон Фернандо

Я буду першим, Африко прекрасна,
Хто ступить на піщаний берег твій,
І сліду переможного, нещасна,
Відчувши на собі тягар важкий,
Ти нам скоришся.