Пригоди з «синьою скринькою» стали зразком для тіснішого партнерства, яке постане незадовго. Возняк буде тихим чарівником, який радо ділитиметься своїм черговим геніальним винаходом.
; Г я ‘ f і Г Г ■
а Джобс придумає, як зробити його максимально зручним, все гарненько запакує, знайде покупців і заробить на цьому кілька баксів.
^ і:'- ■. — ■-ч-''
у 'І < ч'^ ь t’fe -.r,sffmfi'/ii; :
t- •- <^^v‘:-/'Prijur ^ іщ>ф
6*';^iOTv 1Ш-
, •- ' ' :.,- r ;с- '■' ’ '
,»к.г^.жГ«їГіїг'&;^;:і; ^ ■
5?ї,?'і^ч.^>Ж5ТГчО йей
і-з^лоі*'-.: у:~^щх. >яьо!.\'»оп *,..>ліїт.-нг;г-гч;ї:-^^ч>я
. . .. ^У-"^іН\ЧіКЇЛГіЩАЬ
ІЖЙНп Щ^г-г^Шіфр
БІЛА ВОРОНА
Увімкнути, налаштуватися...
Навесні 1972 року, коли Джобс учився в дванадцятому класі школи Гоумстед, він почав зустрічатися з Крісанн Бреннан, яка хоч і була його віку, але вчилася в одинадцятому класі. Тендітна, з русявим волоссям, зеленими очима та широкими вилицями, вона була справжнісінькою красунею. На той час Крісанн переживала розлучення своїх батьків і дуже цим переймалася.
— Ми разом працювали над мультфільмом, а потім почали зустрічатися, і вона стала моїм першим коханням, - згадував Джобс.
Бреннан же згодом казала: «Стів був несамовитим, і саме це мене в ньому й приваблювало».
Несамовитість Стіва і справді була винятковою. Свої життєві експерименти він розпочав із дієт і їв лише фрукти й овочі. Тому, худий та підтягнутий, він був схожий на хорта. Він навчився дивитися на людей не кліпаючи і при бесіді говорив швидко та голосно після довгих пауз. Ця дивна суміш активності та байдужості у поєднанні з волоссям по плечі та неохайною бородою створювали йому ауру схибленого шамана. Неможливо було відразу зрозуміти, харизматичний він чи гидкий.
— Він волочився туди-сюди і виглядав напівбожевільним, — згадує Бреннан. - Стів був дуже неспокійним. Здавалося, шо навколо нього — чорна порожнеча.
В той час Стів почав приймати ЛСД і згодом, у житніх полях за Саннівейлом, «підсадив» на наркотик і Бреннан.
— Це було прекрасно, - пізніше згадуватиме він. — Тоді я часто слухав музику Баха. І раптом житні поля заграли Баха теж. Це було найкраше, що я до того відчував. Почувався режисером симфонії, і здавалося, що з жита зараз вийде сам Бах.
Улітку 1972 року, після шкільного випуску Стіва, він та Бреннан переїхали у хатину на пагорбах над містечком Лос-Альтос.
- Я житиму там із Крісанн, — якось він повідомив своїм батькам.
Його батько страшенно розлютився.
- Ні, не житимеш, - заперечив він. - Тільки через мій труп.
Щойно вони сварилися через марихуану, і зараз молодший
Джобс знову показував свій норов. Та Стів лише попрошався і пішов геть.
Бреннан була талановитою й у вільний час малювала. У подарунок для Джобса вона намалювала клоуна — картина висіла в нього на стіні. Джобс писав вірші та грав на гітарі. Часом він поводився із дівчиною надзвичайно холодно і грубо, але разом із тим він був милим і сильним.
- Він був світлим і жорстоким водночас, - згадувала Бреннан. -Ось таке дивне поєднання.
Того літа Джобс ледве не загинув, коли загорівся його «Фіат». Він саме їхав по бульвару Скайлайн у горах Санта-Круз зі шкільним другом Тімом Брауном, який, обернувшись і побачивши палаючий мотор, спокійно сказав Джобсу: «Розвертайся, у тебе горить машина». Той так і зробив. Батько Стіва, незважаючи на аргументи сина, виїхав у гори, аби пригнати «Фіат» додому.
Бажаючи заробити грошей на нову машину, Джобс умовив Возняка підвезти його у технікум Де Анца, шоби там знайти оголошення про роботу. Юнаки побачили, шо у торговому центрі Westgate у Сан-Хосе наймають студентів для того, щоби вони перевдягалися у костюми і розважали дітей. Так, за три долари за годину Джобс, Возняк і Бреннан натягали на себе важезні костюми та шапки і зображали Алісу з Країни чудес, Капелюшника та Білого Кролика. Возняк щиро вважав це розвагою.
- Я казав, що хочу цим займатися, бо дуже люблю дітей. Думаю, Стів дивився на цю роботу як на якийсь непотріб, для мене ж вона була веселою пригодою.
Джобс і справді не був у захопленні від того, що йому доводилося робити. «Було спекотно, костюми важенні, і вже за мить у мене виникало бажання надавати ляпасів деяким дітям». Терпіння ніколи не було його чеснотою.
Сімнадцять років тому, перед тим коли батьки Стіва всиновляли його, вони заприсяглися, що він буде навчатися в університеті. їм довелося важко працювати, щоби заощадити якомога більше грошей для цього. Коштів було небагато, але достатньо. Однак Джобс ставав усе більшим і більшим упертюхом. Спочатку він жартував, шо взагалі не піде до університету.