Джобса особливо цікавило підписання угоди з New York Times, оскільки це, на його думку, була чудова газета, яка перебувала під загрозою зникнення, позаяк не знайшла способів збирати оплату за цифровий контент.
— Я собі вирішив, що одним із моїх особистих проектів цього року буде спроба допомогти газеті Times — незалежно від того, хочуть вони того, чи ні, - сказав він мені на початку 2010 року. - Я вважаю, що важливо для країни, щоби вони змогли зрозуміти це.
Під час своєї подорожі до Нью-Йорка він пообіцав із п’ятдесятьма представниками головного управління Times у приватній їдальні азійського ресторану Ргаппа, розташованій у підвалі. (Він замовив смузі з манго й просту веганську пасту, попри те, ш,о ні першого, ні другого не було в меню). Там він показав iPad і пояснив, наскільки важливо знайти скромну цінову позначку на цифровий контент, яка могла би бути прийнятною для споживачів. Він намалював табличку можливих цін і об’ємів.
Скільки читачів у них було б, якби Times була безкоштовною? Вони знали відповідь для цієї крайньої комірчини на таблиці, оскільки вже віддавали газету безкоштовно в мережі й мали приблизно двадцять мільйонів постійних відвідувачів. А якби вони зробили газету насправді дуже дорогою? У них була інформація й про це — вони брали з передплатників паперової версії газети понад 300 доларів на рік, і цих передплатників було приблизно один мільйон.
— Вам слід зосередитися на серединній позначці, ш;о рівнозначно приблизно десятьом мільйонам цифрових передплатників, — сказав їм Джобс. - І це означає, що оплата за цифрову версію має бути насправді дуже низькою і простою, виконуватися в один клік і не перевишувати п’яти доларів на місяць.
Один із керівників Times, який відповідав за розповсюдження, став наполягати, що газета повинна мати електронні адреси та інформацію по кредитних картках усіх своїх передплатників, навіть якщо вони переплачували її через Арр Store. На що Джобс відповів, що Apple не дасть газеті цього. Це розізлило того керівника. Це немислимо, сказав він, щоби Timesne мала всієї цієї інформації.
— Що ж, ви можете попросити їх надати її вам, але якщо вони добровільно не зроблять цього, не звинувачуйте мене, - сказав Джобс. — Якщо вам це не подобається, не користуйтеся нашими послугами. Не я втягнув вас у цей затор. Ви самі провели останніх п’ять років, роздаючи свою газету безкоштовно в он-лайні й не збираючи нічиєї інформації по кредитках.
Джобс також зустрівся особисто з Артуром Зальцберґером-мо-лодшим.
— Він хороший чоловік і справді пишається своєю новобудовою, і він справді того вартий, — сказав згодом Джобс. — Я спілкувався з ним про те, що, на мою думку, йому варто зробити, але нічого з того не вийшло.
Потрібно було, щоби минув ще рік, але в квітні 2011-го Times почала брати плату за своє електронне видання й продавати деякі передплати через Apple, погодившись із політикою, встановленою Джобсом. Щоправда, керівництво газети вирішило, що слід брати плату приблизно в чотири рази більше за ті 5 доларів, які запропонував Джобс.
У будинку Time-Life редактор Time Рік Стенґел виконував роль господаря. Джобсу подобався Стенґел, який зібрав талановиту команду, очолювану Джошем Квіттенером, шоби створювати стабільну iPad-btpcho часопису щотижня. Але він був засмучений, коли побачив Енді Сервера із Fortune, оскільки досі злився на те, що Fortune два роки тому розголосила подробиці його здоров’я і проблеми з акціями.
- Ви вдарили мене тоді, коли я лежав, — сказав він.
Найбільша проблема Time Inc. була такою ж, як у Times: компанія, яка випускала часописи, не хотіла, щоби Apple володіла її передплатниками й не давала змоги виставляти їм рахунок. Time Inc. хотіла створювати програми, які спрямовуватимуть читачів на їхній власний веб-сайт, щоби придбати там передплату. Apple відмовилася. Коли Time та інші часописи посилали програми, які робили це, їм відмовляли в праві бути розміщеними в Арр Store.
Джобс намагався вести переговори особисто з виконавчим директором Time Warner Inc. Джефом Бюкісом, підкованим прагматиком без усілякої вдаваної чарівності. Вони домовилися одне з одним декілька років тому щодо прав на відео для iPod Touch, навіть попри те, що Джобс не спромігся переконати його підписати угоду на ексклюзивні права розповсюджувати контент НВО {Home Box Office - американський кабельний телевізійний канал. - Прим, пер.), яка передбачала право показувати фільми відразу після їх виходу, Стів захоплювався прямотою та рішучістю Бюкіса. Зі свого боку, Бюкіс поважав здатність Джобса бути водночас стратегічним мислителем і майстром найдрібніших деталей.