То було більше, аніж просто помилка. Це підняло хвилю обурення тим, що Apple контролює (принаймні, якщо говорити про iPad чи iPhone), які програми люди можуть використовувати, що вони можуть бачити чи читати. Джобс ризикував стати отим Великим братом з твору Оруелла, якого він із таким захопленням знищував у рекламі Macintosh «1984». Стів поставився до цього серйозно. Одного дня він подзвонив Тому Фрідману з New York Times з проханням, щоби той допоміг знайти золоту середину в подібних питаннях і щоби та їхня політика не виглядала цензурою. Він попросив Фрідмана очолити групу радників, які мали створити ряд настанов, однак роботодавці Фрідмана заявили, що це буде конфліктом інтересів, тож така рада не була сформована.
Заборона порнографії також приносила проблеми. «Ми переконані, що маємо моральну відповідальність не дати порно попасти на iPhone, — заявив Джобс в електронному листі одному з клієнтів.
— Ті, хто потребує порно, може купити Android».
Це спричинило епістолярну полеміку з Раяном Тейтом, редактором Valleywag, сайту технічних пліток. Якось увечері, потягуючи через соломинку коктейль, Тейт надіслав електронного листа Джобсу, описуючи жорсткий контроль Apple, через який усе, що потрапляло на мобільні пристрої, мало проходити перевірку. «Якби Ділану зараз було двадцять, що би він думав про вашу компанію?
- питав Тейт. — Чи подумав би він, що iPad має хоча б найменший стосунок до якоїсь там революції? Революція - це про свободу».
На подив Тейта, за декілька годин Джобс відповів. «Так, — писав він, — свобода від програм, що крадуть вашу особисту інформацію. Свобода від програм, що просто марнують ресурси вашого пристрою. Свобода від порно. Саме так, свобода. Часи міняються, і деякі РС-традиціоналісти відчувають, що їхній світ поступово зникає. Так і є».
У своєму наступному листі Тейт поділився деякими думками щодо Flash і низки інших тем, а потім повернувся до питання цеп-зури: «А ще, знаєте що? Я не хочу «свободи від порно»! Із ним усе гаразд! І, думаю, моя дружина зі мною погодиться».
«Можливо, вас непокоїтиме порно більше, коли ви матимете дітей, — відповів Джобс. — І це не про свободу, це про намагання Apple робити правильні речі для своїх користувачів. До речі, а що такого видатного зробили ви? Ви щось робите чи лише критикуєте роботу інших і знеохочуєте їх і далі щось робити?»
Тейт був вражений.
«Рідко коли президент компанії буде сам на сам спілкуватися з одним зі своїх клієнтів в такому дусі, — написав він. — Джобс заслуговує на повагу, принаймні, за те, що зруйнував зразок типового американського директора, і не лише тому, що його компанія виробляє настільки класні прилади: Джобс не тільки збудував, а потім відбудував свою компанію навколо кількох дуже сильних ідей цифрового життя, але він не боїться захищати їх публічно. Рішуче. Прямолінійно. Навіть о другій годині недільного ранку».
Багато читачів того повідомлення погоджувалися із цими словами і надіслали свої компліменти Джобсу електронною поштою. Стів Джобс також цим дуже пишався, він переслав цю переписку з Тейтом і кілька «листів пошани» й мені.
Однак жорстка політика Apple щодо заборони конроверсійних політичних мультиків чи порно й далі турбувала людей. Гумористичний сайт eSarcasm.com започаткував інтернет-кампанію «Так, Стіве, я хочу порно!». «Ми брудні, зациклені на сексі негідники, які потребують доступу до порно 24 години на добу, — писалося на сайті. — А ще нам просто подобається ідея безцензурного, відкритого суспільства, де технодиктатори не вирішують, що нам можна бачити, а що ні».
У той час Джобс та Apple були втягнуті у битву з дружнім до Valleywagm^-cdLWJOu Gizmodo, якому потрапила до рук тестова версія ще не випущеного iPhone 4, якого безталанний інженер забув у барі. Коли поліція, реагуючи на скаргу Apple, увірвалася до будинку репортера, що опублікував інформацію про новий прилад, це підняло ще одне питання — чи жадання все контролювати тепер не поєдналося ще й із небаченою зухвалістю.
Джон Стюарт був другом Джобса та фаном Apple. Джобс відвідав його у лютому, коли саме прибув до Нью-Йорка, щоби зустрітися з керівниками кількох ЗМІ. Але це не зупинило Стюарта від критики політики компанії у програмі The Daily Show.
— Так не повинно бути! Це Microsoftuana бути уособленням зла! — казав Стюарт напівжартома. — Ви, хлопці, були повстанцями, простими трудягами. Тепер, схоже, ви стали не звичайними людьми, а людьми з великими можливостями, і це вас зіпсувало. Пам’ятаєте, тоді, у 1984-му, у вас була та класна реклама про скидання ярма Великого брата? Подивіться тепер на себе!