— Якби я не почав вивчати той курс в університеті. Мас ніколи б не мав кілька шрифтів чи шрифтів із пропорційними відстанями. А оскільки Windows лише скопіював Мас, то жоден комп’ютер цього б не мав.
Тоді ж Джобс продовжував своє богемне життя у Ріді. Він зазвичай ходив босоніж і взував сандалі лише у сніг. Елізабет Голмс готувала для нього їжу, намагаючись задовольнити його дієтичні потреби. Він здавав пляшки, щоб отримати гроші, продовжував ходити на безкоштовні обіди у храм Харе Крішна і носив пуховик у своїй кімнатці без опалення, переробленій з гаража, за оренду якої він платив 20 доларів на місяць. Коли йому потрібна була робота, він знаходив її в лабораторії факультету психології. Там він лагодив електронне обладнання, яке використовували для експериментів над тваринами. Час від часу його навідувала Крісанн Бреннан. їхні стосунки розвивалися хаотично. Та він зазвичай дослухався до власної душі й особистих потреб просвітництва.
- Я досягнув повноліття у чудовий час, - пізніше згадуватиме він. — Наша свідомість виховувалася на філософії дзену та ЛСД.
Навіть у подальшому житті він казатиме, що психоделічні наркотики зробили його більш освіченим.
— Захоплення ЛСД дало мені особливий досвід, який став однією з найважливіших речей у житті. ЛСД показує, що є інший бік монети, але ти не можеш згадати цього, коли дія наркотиків закінчується, хоч і знаєш це все одно. ЛСД підсилило моє усвідомлення того, що має бути важливим - винахід чудових речей замість заробляння грошей, повернення речей у потік історії та людську свідомість.
ATARI ТА ІНДІЯ
Філософія дзену та мистецтво ігрового дизайну
У лютому 1974 року, провівши півтора року в Рідському університеті, Джобс вирішує повернутися до батьків до Лос-Альтоса і шукати роботу. Останнє зробити було нескладно. У пікові періоди 1970-х відповідний розділ Sun Jose Mercury містив до 60 сторінок рекламних повідомлень про пошук фахівців у технічній сфері. Одна з таких рекламок привернула увагу й Стіва Джобса: «Заробляйте, граючись!». Того ж таки дня Стівен зайшов до приймальні виробника відеоігор Atari й заявив ’їхньому завкадрами, який і без того отетерів від його сандалів, нечупарної зачіски та вбрання, що він нікуди звідти не піде, поки його не візьмуть на роботу.
Засновником Atari був огрядний підприємець на ім’я Нолан Бушнел - харизматичний мрійник, дещо схожий на сніговика, ще один герой, яким можна захоплюватися. Ставши знаменитим, Бушнел любив роз’їжджати у «Роллс-ройсі», курити траву та проводити робочі наради, сидячи в гарячій ванні. Свій шарм він використовував як ефективний інструмент — умів і підлестити і залякати, а часом, завдяки силі свого характеру, досягти результатів, які інші вважали би неможливими в принципі. Такі риси були й у Фрідленда, Стівен Джобс лише починав цьому вчитися.
Головним інженером в Atari був Ел Алкорн — зріла й досвідчена людина, з хорошим почуттям гумору та міцними м’язами, який всіляко намагався матеріалізувати ідеї Бушнела, хоч інколи йому доводилося й пригашати ідейний запал керівника. На той час їхнім найбільшим успіхом була гра Pong, у ній двоє гравців намагалися влучити у світлу пляму на екрані («м’ячик»), рухаючи відповідними лініями, наче ракетками. (Якщо вам немає тридцяти, запитайте у батьків.)
Коли до приймальні Atari зайщов Джобс і почав вимагати, щоби його взяли на роботу, Алкорн був одним із тих, кого покликали на підмогу.
- Мені сказали: «У приймальні якийсь гіпі. Каже, що не піде звіцти, поки не візьмемо його на роботу. Викликати копів, чи ви з ним поговорите?». - «Давайте його сюди!» - відповів я.
Так Стівен Джобс став одним із п’ятдесяти перших працівників Atari. Працював він там техніком і заробляв 5 доларів за годину.
— Це, звісно, було дещо дивно — наймати когось, хто покинув Рід, - пригадує Апкорн. - Але щось у ньому таки було. Він був дуже розумний, із запалом до роботи й любов’ю до техніки.
Джобс мав працювати у парі з інженером Доном ЛенГом. Уже наступного дня Ленґ, людина строгих правил, скаржився на нового працівника;
- Цей пацан - смердючий гіпі. За що це мені? З ним неможливо працювати.
Стів Джобс був переконаний, що його жорстка веґанська дієта не лише знижує виділення слизу організмом, але й запобігає неприємному запаху тіла. Тож ясне діло, що жодними дезодорантами він не користувався. Це була хибна теорія.