Він приписував свою властивість фокусуватися і любов до простоти практикам дзен. Це відточило його інтуїцію, показало йому, як фільтрувати те, що було непотрібним чи нецікавим, і виховало в ньому чуття естетики, заснованої на мінімалізмі.
На жаль, його дзен-практики так і не зробили його по-дзенськи спокійним і не надали внутрішнього спокою, що також стало частиною його спадщини. Він часто був напруженим, як натягнута струна, і не мав наміру це приховувати. Більшість людей мають реостат між розумом і словами, котрий модулює жорсткі сентименти та колючі імпульси. Але не Джобс. Він був брутально чесним.
- Моя робота полягає в тому, щоби казати, коли щось хріново, а не лестити про це, ~ говорив він.
Це робило його харизматичним і надихаючим, а також, якщо користуватися технічним терміном, подеколи рідкісним козлом.
- я завжди хотів поставити Стіву лише одне запитання: «Чому ти буваєш інколи таким злим?» — якось сказав мені Енді Герцфельд.
Навіть члени його родини часом дивувалися тому, що в Джобса не було фільтра, який не дає людям висловлювати їхні божевільні думки чи відкидає їх. Джобс стверджував, що такою була його природа.
— Я такий і не можу бути тим, ким я не є, — відповів він мені, коли я поставив йому те запитання.
Але я гадаю, що він міг контролювати себе, якби хотів. Він ображав людей не тому, що в нього не вистачало емоційного розуміння це побачити. Навпаки, він міг оцінити людину, зрозуміти її внутрішній світ і побачити, як пристосуватися до нього, лестити тій людині або ж образити Гі.
Протилежний бік його натури не був обов’язковим. Це перешкоджало йому більше, ніж допомагало. Та деколи це грало свою роль. Увічливі та догідливі лідери, котрі хочуть уникнути пересудів про інших, зазвичай не так ефективно просувають зміни. Десятки колег, котрих Джобс образив, згодом усвідомили, що цим він змусив їх робити такі речі, про які вони навіть не мріяли. І він заснував корпорацію, наповнену гравцями А.
Сага про Стіва Джобса — це міф про створення Силіконової Долини, який писався довго: компанія, запущена у батьковому гаражі, розрослася до світових меж. Він не вигадав багато речей одразу, але він був майстром складаїшя ідей, мистецтва і технології так, що з них утворювалося майбутнє. Він змайстрував Macintoish після того, як зрозумів силу графічного інтерфейсу так, як це не могла зрозуміти «Ксерокс», і він винайшов iPod після того, як зрозумів радість від того, що ти маєш тисячу пісень у своїй кишені, і зробив це так, як не втілила Sony, у якої було все обладнання і передісторія, щоби це зробити. Деякі лідери втілюють новації тим, що намагаються бути хорошими на загал. Інші силкуються укладати хороші угоди. Джобс намагався робити і те і інше, причому безжально. В результаті за понад ЗО років він запустив серію продукції, яка трансформувалася в цілу індустрію:
• Apple II, який мав мікросхему Возняка і перетворився на перший персональний комп’ютер не лише для аматорів.
• Macintosh, який почав комп’ютерну революцію і популяризував графічний інтерфейс.
• «Історія іграшок» та інші блокбастери Ріхаг, які відкрили диво цифрової анімації.
• Крамниці Apple, які переглянули роль крамниці у визначенні торгової марки.
• iPod, який змінив те, як ми слухаємо музику.
• Крамниця iTunes, яка врятувала музичиу індустрію.
• iPhone, який перетворив мобільні телефони на пристрої для музики, фотографії, відео, електронної пошти та Інтернету.
• Крамниця програм {Арр Store), яка породила нову індустрію створення змістового наповнення.
• iPad, який запустив комп’ютеризацію планшетів і запропонував платформу для цифрових газет, часописів, книг і відео.
• iCloud, який посунув застосування комп’ютера з його центральної ролі в керуванні змістовим наповненням і змусив інші пристрої синхронізуватися з ним.
• Сама Apple, яку Джобс уважав найкрашим винаходом - місцем, де уява плекалася, застосовувалася і втінювалася так творчо, що компанія стала найвартіснішою на планеті.