— Я був непевен, що то моя дитина, бо підозрював, що був далеко не єдиним, хто з нею тоді спав, — заявляв пізніше Стівен Джобс. — У той час як вона завагітніла, ми ж формально й не зустрічалися. Вона просто була нашою сусідкою.
Бреннан знала, що батьком був саме Джобс. Адже в неї на той час не було стосунків із Ґреґом чи іншими чоловіками. Отож він себе обманював, чи й справді не був упевнений, що саме він — батько?
— Мабуть, його просвітлена свідомість просто не додумалася, що необхідно взяти на себе відповідальність, — каже Коткі.
З ним погоджується і Елізабет Голмс:
— Він подумав про варіант батьківства, розглянув протилежну можливість — і вирішив повірити у другий варіант. У нього були інші плани на життя.
Про одруження не було й мови.
— Я знав, що вона була не тією жінкою, з якою я хотів би одружитися, ми ніколи б не були щасливі, й це не тривало би довго, — пізніше розповідав Джобс. — Я всіляко її переконував зробити аборт, а вона не знала, як учинити. Крісанн довго думала та врешті вирішила не робити, проте достеменно я не знаю, що вона насправді вирішила, — мабуть, просто час вирішив за неї.
Але Бреннан сказала мені, що вона свідомо лишила дитину:
— Він казав, що краще буде зробити аборт, але ніколи не наполягав.
Водночас цікаво те, що, за словами Крісанн Бреннан, Джобс, маючи власний невтішний досвід, категорично був проти того, щоби віддавати дитину у прийми.
Взагалі, це була неймовірна іронія долі. Джобс і Бреннан мали по двадцять три роки, точнісінько стільки ж було й Джоан Шіблі та Абдулфатті Джандалі, коли народився Стівен. Тоді він ще не віднайшов своїх біологічних батьків, але прийомні батьки дещо йому все ж розповіли.
— Я на той час не знав про збіг віку, тож це ніяк не вплинуло на мої дискусії з цього приводу із Крісанн, — казав Джобс пізніше.
Він заперечував думку, що намагався наслідувати свого батька в тому, щоби його дівчина завагітніла саме у двадцять три роки, але визнав, що іронія тієї ситуації змусила його задуматися.
— Дізнавшись, шо Джоан завагітніла мною, коли батькові також було двадцять три, я подумав: «Це ж треба!».
Стосунки між Джобсом і Бреннан швидко погіршувалися.
— Крісанн скаржилася, що ми зі Стівом проти неї, і приміряла на себе роль жертви, — пригадує Коткі. — Стів на неї не зважав і просто насміхався з такої її поведінки.
Бреннан, як вона навіть сама пізніше визнавала, була емоційно неврівноваженою. Била тарілки, кидалася всім, що під руку потрапляло, перетворюючи будинок ледь не на смітник, та писала вугіллям на стінах різні непристойності. Вона казала, що Джобс продовжував провокувати її своєю безсердечністю:
— Він був водночас просвітленим і неймовірно жорстоким.
Коткі опинився поміж двох вогнів.
— У Деніела не було отого «безродного ДНК» Джобса, тож поведінка Стівена його дещо дивувала, — каже Крісанн Бреннан. — Тому інколи, в розмові зі мною, він визнавав, що Стівен — неправий, та за якийсь час він уже брав мене на сміх разом зі Стівом.
На порятунок Крісанн прийшов Роберт Фрідленд.
— Він дізнався, що я вагітна, і запропонував, щоби народжувала я в комуні, — згадує Бреннан. — Так я і зробила.
Елізабет Голмс та інші знайомі, які тоді все ще жили у комуні, знайшли місцеву повитуху, яка би допомогла прийняти пологи. 17 травня 1978 року Бреннан народила дівчинку. За три дні до них прилетів Джобс і допоміг обрати ім’я для доньки. У комуні існувала практика давати дітям імена, пов’язані зі східними релігіями, але Джобс наполягав, що, оскільки маля народилося в Америці, ім’я має бути відповідним. Бреннан погодилася, і вони назвали дівчинку Ліза Ніколь, їй також дали прізвище не батькове (Джобс), а мамине — Бреннан. Стівен Джобс повернувся назад до роботи в Apple.
— Він не хотів мати нічого спільного зі мною чи з дитиною, — каже Бреннан.
Вони з Лізою переїхали до маленького занедбаного будинку, захованого у дворі однієї з садиб каліфорнійського містечка Менло-Парк. Оскільки Бреннан не хотіла судитися за аліменти, жили вони на соціальну допомогу. Однак у підсумку округ Сан-Матео подав позов до суду з вимогою перевірити Джобса на батьківство, і якщо він виявиться татом, то мусить узяти на себе фінансову відповідальність з утримання дитини. Спершу Стівен планував боротися у суді. Його адвокати хотіли, щоби Коткі засвідчив, що ніколи не бачив їх разом у ліжку, вони також намагалися знайти підтвердження, що Бреннан мала сексуальні стосунки з іншими чоловіками.
— Пам’ятаю, як я кричала Стівену по телефону: «Ти ж знаєш, що це неправда!», — описує ті події Бреннан. — Він збирався тягнути мене з малою дитаною до суду й намагатися довести, що я була підтіпанка і що будь-хто міг бути батьком тієї дитини.
Через рік після народження Лізи Джобс погодився пройти тест на батьківство. Сім’я Бреннан здивувалася, але Стівен Джобс знав, що незабаром Apple випустить на ринок акції, і розумів, що це питання краще залагодити зараз. Тоді саме стала доступною технологія визначення батьківства за допомогою ДНК — Джобс звернувся з цим до лабораторії Каліфорнійського університету Лос-Анджелеса (UCLA).
— Я десь прочитав про ДНК-тести і був радий це спробувати, щоби нарешті розв’язати нашу проблему, — розповів Стівен.
Результати виявились для нього досить невтішними.
«Вірогідність батьківства — 94,41 %», — твердив медичний висновок.
Каліфорнійський суд постановив, що Джобс має виплачувати 385 доларів щомісячно на утримання дитини, зобов’язав підписати документ, яким би той визнавав своє батьківство, і відшкодувати округу 5856 доларів, які були сплачені як соціальна допомога матері та дитині. Йому також надали право бачити доньку, але він ще довго ним не користався.
Навіть після цього Джобс не позбувся ілюзій стосовно свого батьківства.
— Врешті-решт він повідомив на нараді про результати ДНК-тесту та рішення суду, — каже Артур Рок, — але продовжував наполягати на великій імовірності, що батько таки не він. Він сам себе обманював.
Журналісту з Time Майклу Моріцу він розповів, що, коли проаналізувати статистику, «батьками тієї дитини могли бути 28 % чоловічого населення США».
То була не лише брехлива заява, але й узагалі дуже дивна. І що навіть гірше, коли Крісанн Бреннан пізніше почула про його висловлювання, вона це сприйняла як звинувачення у тому, що вона переспала з третиною американських чоловіків.
— Він хотів подати мене, наче якусь паплюгу, — згадує Крісанн.
— Стівен малював такий мій образ, щоби просто самому уникнути відповідальності.
Багато років по тому Стівена Джобса мучили докори сумління за ту свою поведінку, що, як він сам признався, траплялося дуже рідко:
— Я би дуже хотів, щоб у тій ситуації я повівся по-іншому. Я просто тоді не бачив себе в якості батька, тож не хотів мати із цим нічого спільного. Але коли я отримав результати тестів і побачив, що вона — моя донька, то, звісно, я вже не сумнівався у своєму батьківстві. Я підтримував її аж до вісімнадцяти років і давав деякі гроші Крісанн теж. Я знайшов будиночок в Пало-Альто, підремонтував його, і вони жили там безкоштовно. Її мати знаходила чудові школи, за які я платив. Я намагався чинити належно. Але якби можна було все повернути назад, я би старався ще більше.
Щойно справу з аліментами було залагоджено, для Джобса наче почався новий етап у житті — він дещо подорослішав, хоча й не вповні. Стів Джобс закинув наркотики, перестав бути строгим веґаном і суттєво скоротив час, який він присвячував медитаціям і спілкуванню з дзен-громадою.
З’явилися стильні зачіски, модні костюми та сорочки, придбані у висококласній сан-франциській галантереї Wilkis Bashford. Він також почав серйозні стосунки з красунею полінезійсько-польських коренів Барбарою Ясінскі, працівницею Реґіса Мак-Кени.
Та в ньому й надалі залишалося щось від підлітка й бунтівника. Він, Барбара й Коткі любили купатися голяка у Фельтському озері, що біля 280-ї автостради, неподалік Стенфорда. Він також купив собі вживаний мотоцикл «БМВ» R60/2 і прикрасив його помаранчевими стрічками на руків’ях. Він міг бути вередливим, наче дитина. Принижував офіціанток і часто відмовлявся від принесеної їжі, називаючи страви сміттям. На першій Apple-вечірці з нагоди Геловіну своїм убранням і поведінкою Стів Джобс явно показував із себе Ісуса Христа. Мабуть, він сподівався, що виглядатиме це веселою витівкою, проте інші лише закочували очі від здивування, яке межувало з обуренням.