Графічний інтерфейс користувача — GUI (скорочення від англійського — Graphical User Interface), вимовляється «гуі», — спрощувався іншою концепцією, яку розробили у «Ксерокс PARC»: по-бітове відображення. До того часу всі комп’ютери були символічно орієнтовані. Скажімо, якщо хтось натискав символ на клавіатурі, комп’ютер генерував зображення на екрані. Зазвичай воно було яскраво-зеленого кольору на темному фоні. Оскільки кількість цифр, літер і символів була обмеженою, не займало багато часу, щоби комп’ютер зміг генерувати відповідний код. У побітовій системі, з іншого боку, кожен піксель на екрані в комп’ютерній пам’яті контролюється бітами. Щоби передати щось на екран — скажімо, літеру, — комп’ютер повинен дати команду кожному пікселеві, що він має бути світлим, або ж темним, чи, у випадку кольорового дисплею, певного кольору. Це потребувало значної потужності від комп’ютера, але в результаті користувач отримував красиву графіку, шрифти та захоплююче оформлення комп’ютерного монітору.
Побітове відображення та графічний інтерфейс стали характерними для таких прототипів комп’ютерів від «Ксерокс PARC», як, скажімо, Alto з об’єктно-орієнтованою програмною мовою Smalltalk. Джеф Раскін вирішив, що такі характеристики — це майбутнє комп’ютерів. І він почав спонукати Джобса та інших колег з Apple придивитися до «Ксерокс PARC».
У Раскіна була єдина проблема. Джобс називав його нестерпним теоретиком або ж, використовуючи точну термінологію Джобса, «гімнюком, який ні хріна не вміє». І Раскін завербував свого друга Еткінсона, який тримався протилежного боку Джобсового поділу на геніїв і гімнюків, щоби той переконав Джобса виявити інтерес до справ «Ксерокс PARC». Однак Раскін не знав, що Джобс саме працював над значно складнішою угодою. Фірма «Ксерокс» хотіла фінансувати Apple влітку 1979 року. І Джобс запропонував: «Я дозволю вам інвестувати в Apple мільйон доларів, якщо ви не приховуватимете секретів з PARC». У «Ксерокс» погодилися. Там погодилися показати Apple свої нові технології, а натомість отримали можливість купити 100 тисяч акцій вартістю 10 доларів кожна.
За рік після того, як Apple вийшов на широку публіку, акції «Ксерокс» вартістю у мільйон коштували вже 17,6 мільйона. Але Apple заробив більше на цій угоді. Джобс разом із колегами пішли подивитися на технологію «Ксерокс PARC» у грудні 1979 року, і коли Джобс зрозумів, що насправді побачив небагато, за кілька днів йому влаштували повнішу демонстрацію. Ларі Теслер був одним із науковців «Ксерокс», якого викликали проводити брифінги, і йому дуже лестило те, що він може показати комусь ту роботу, яку його керівники, здавалося, оцінювали не по заслугах. Але інший доповідач — Адель Ґолдберґ — жахнулася, дізнавшись, що їхня компанія хоче поділитися всім найкращим, що має.
— Це було дуже нерозумним і божевільно дурним. Я боролася, щоби не давати Джобсу нічого, — згадувала вона.
Ґолдберґ з’явилася на першому брифінгу. Джобса, Раскіна та керівника команди Lisa Джона Кауча провели у головний вестибюль, де знаходилось Alto від «Ксерокс».
— Ми дуже контролювали, що саме їм показувати, і лише продемонстрували додатки електронної обробки тексту, — сказала Ґолдберґ.
Джобса це не вдовольнило, і він зателефонував у головний офіс «Ксерокс», вимагаючи більшого.
Вони запросили його за кілька днів, і цього разу він прийшов з більшою командою — Біллом Еткінсоном і Брюсом Горном — програмістом Apple, який працював у «Ксерокс PARC». Вони обоє знали, на що саме дивитися.
— Коли я прийшла на роботу, там уже було дуже багато шуму, і мені повідомили, що Джобс із командою знаходяться у конференц-залі, — розповідає Ґолдберґ.
Один з інженерів намагався розважити їх ще кількома стендами із демонстрацією електронної обробки тексту. Але нетерплячість Джобса зростала.
— Давайте вже припинимо це лайно, — дратувався він.
Тому працівники «Ксерокс» провели окреме зібрання, де врадили розкрити секрети, але повільно. Вони вирішили, що Теслер може показати програмну мову Smalltalk, але покаже він лише те, що вони називали «відкритою» версією.
— Це засліпить [Джобса], і він ніколи не дізнається, що не отримав конфіденційної інформації, — так керівник команди переконував Ґолдберґ.
Та вони помилялися. Еткінсон та інші працівники читали деякі документи, написані «Ксерокс PARC», і знали, що зараз їм чогось не договорюють. Джобс зателефонував керівнику «Ксерокс» у головний офіс, щоби поскаржитися. Після цього у Каліфорнії відразу отримали дзвінок із головного офісу у Коннектикуті з вимогою показати Джобсу та його групі все. Ґолдберґ шаленіла.
Коли Теслер і справді показав їм те, що приховувалося раніше, команда Apple була вражена. Еткінсон утупився в екран, роздивляючись кожен піксель настільки близько, що Теслер відчував його дихання у себе на шиї. Джобс скакав навколо і захоплено розмахував руками.
— Він так стрибав, що я навіть сумнівався, чи він побачив усе демо, але він бачив, бо ставив запитання, — пригадував Теслер. — Він наче був знаком оклику після кожного речення, яке я промовляв.
Джобс не міг заспокоїтися, що «Ксерокс» все ще не зробив технологію комерційною.
— Ви сидите на золотій жилі, — кричав він. — Аж не віриться, що «Ксерокс» цим не користується.
На демонстрації Smalltalk ішлося про три чудові особливості. Одна — що комп’ютери можуть з’єднуватися по мережі, друга — як працює об’єктно-орієнтоване програмування. Але Джобс і його команда майже не зважали на ці ознаки, бо їх надзвичайно захопила третя особливість — графічний інтерфейс, який створили за допомогою побітового відображення.
— У мене наче пелена з очей упала, — пригадував Джобс. — Тоді я вже міг бачити майбутнє комп’ютерної індустрії.
Коли зустріч «Ксерокс PARC» за понад дві години завершилася, Джобс відвіз Білла Еткінсона в офіс Apple у Купертіно. Він перевищував швидкість, як перевищували швидкість і його розум та мовлення.
— Ось воно! — кричав він, наголошуючи кожне слово. — Ми мусимо це зробити!
Це стало поворотним моментом, якого він шукав, — комп’ютери з хорошим і доступним дизайном будуть у сучасних оселях людей, а користуватися ними буде так легко, як і кухонними побутовими приладами.
— Скільки часу на це знадобиться? — запитав він.
— Я не впевнений, — відповів Еткінсон. — Можливо, шість місяців.
Це судження було надто оптимістичним, хоч і дуже мотиваційним.
Про візит Apple на «Ксерокс PARC» часто пишуть як про найбільшу крадіжку в історії індустрії. Часом Джобс, пишаючись, підтверджував цей факт. Якось він сказав: «Пікассо говорив: «Хороші митці не копіюють, хороші митці крадуть», — і нам ніколи не було соромно за те, що ми крадемо ідеї».
Інше судження, яке теж часто підтримував Джобс, що інформація, яка просочилася, — це не так крадіжка Apple, як незграбна поведінка «Ксерокс».
— Вони ж копіювальники, які не мали уявлення, що може зробити комп’ютер, — говорив він про керівництво «Ксерокс». — Вони отримали поразку у найбільшій перемозі комп’ютерної індустрії. У «Ксерокс» могла бути вся комп’ютерна індустрія.