VII
Повний гордої відваги.
Ледь присушений від спраги.
Мов гартований в огні.
Мчить Барвінок на коні.
Він, герой поміж героїв.
Швидко тропіки освоїв.
Переплив аж сто річок
Невгамовний козачок.
Сотні раз топився в вирі,
Виручали друзі — звірі.
На озерах — бегемот
Послужив йому як плот.
Крокодилики в савані
Тричі вихопили з твані.
А удав... Він малюка
Врятував від пацюка.
Продиравсь малий крізь хащі —
Два гіганти роботящі.
Два слони пробили путь.
Прогули: — Здоровий будь!
Через піняві пороги
Перенесли носороги.
Поки спав на камінці,
Видра випрала штанці.
Лев вітав Барвінка ревом.
Спочивав він поряд з левом.
Швець відомий, дикобраз,
Чобітки чинив не раз.
А сьогодні, мов на шафу.
Хлопчик виліз на жирафу.
Придивлявся з висоти.
Де палац, куди іти.
Спершу кактуси побачив,
На листочку шлях позначив.
Он і вежі, он і плац.
Мчить Барвінок у палац.
VIII
Цар Бамбук меткий, мов щука.
Сам Бамбук — немов з бамбука;
Руки, ноги, вуха й ніс.
Плечі й ребра. Верх і низ.
Круг чола, як навіжені.
Пнуться пагони зелені.
Пальці бігають руді
По зеленій бороді.
Жваві нишпорять очиці
По бамбуковій світлиці.
Де з бамбука стіл, і трон,
І колекція корон.
Аж до стелі — на портреті
У зеленому береті.
Той же вираз, той же цар.
Бородатий, мов швейцар.
З бороди рука Бамбука
Простягається до лука.
Цей бамбуковий свій лук
Дуже любить цар Бамбук.
На бамбуковій канапці,
У червоні взута капці,
В білі вдягнута штанці,
З тихим смутком на лиці.
Марить дівчинка слабенька.
Вся немовби голубенька.
Сукня й бантик голубі.
Цар питає: — Що тобі?
— Ой-ой-ой! Нудьга страшенна!
— Випий кави, Цикломено!
— Знову — кава, знову — їж!
Хочу в Лондон чи в Париж!
Хочу в оперу, до міста.
Танцювати хочу твіста.
Тулумбас мені набрид.
Буду плакати навзрид!
— Ну, яка ж ти, доню, злюка!
Ну, давай стріляти з лука! —
До вікна підвів малу.
Вдалину пустив стрілу.
Ха-ха-ха! У Гаву влучив!
Цитьте! Лук мені наскучив!
Аж затіпалось дівча.
Ні з ким гратися в м’яча!
Цар схилився: — Дай-но вушко.
Скоро матимеш ти служку,
Білу, з гарної сім’ї.
Звуть Ромашкою її.
— Де ж вона?
— Вчимо поволі
В Будяковій, доню, школі,
Щоб навчилась догоджать.
— Приведіть! Не хочу ждать!
Підстрибнув Бамбук на троні
І потер зелені скроні:
— Ти нестерпний командир... —
Свиснув цар — з’явився Тхір.
Дав цукерку Цикломені,
М’яв він ножиці у жмені.
Ще тримав парфуми й крем.
Бо служив перукарем.
— Освіжити чи постригти?
— Що нове розвідать встиг ти?
— Вірно служим, ваша честь!
Доповім — новини єсть!
Всі плантації клекочуть.
Ці повсталі... вас не хочуть.
Засміявся гучно цар:
— Збунтувався мій товар!
Бач, які соціалісти, —
Не хотять у ящик лізти!
Чую цих повстанців крик
Триста років кожен рік.
Пан Тхоріні, де Ромашка?
— Царю, вимовити важко!
Утекла вона від нас... —
Цар кописткою потряс;
— Дармоїди! Кашалоти!
Геть з очей, тютюн полоти!
Що це ще за новина?