Куртц. Зашем, еті — да! Корошій чабан гнать? Собаку корошого гнать, еті — нєт!
Пузир. Він мошеник!
Куртц. Клим?! Еті — нєт! Еті — нікогда!
Пузир. Мені відомо, що як здавали дві тисячі валахів Крячковському, він за десять карбованців додав йому двадцять валахів лишніх.
Куртц. Еті — да? Еті — нєт!.. Еті — нікогда! Помилялся — можна, проскакувал — можна, а за деньгі — еті нікогда!
Пузир. А я вам кажу — продав! Вигнать! Мені нужні люде надежні, чесні, а як ви станете самі виправлять мошеників, то мене обберуть, як липку. Вигнать! Я йому вірив, а він он який!
Куртц. Еті — да?.. Еті — нєт! Еті — нікогда! Я будет узнавал. Шесний шабан еті — паскудство. (Вийшов.)
Пузир. Ідіть з Богом!
Всі кланяються і виходять. Пропустивши їх, входе Феноген.
Ява IX
Феноген і Пузир.
Феноген зачиняє двері, стає на коліна перед Пузирем і цілує його в руки.
Пузир. Що це?
Феноген. Я вже знаю! Ви не скривдили чоловіка, і Господь вас наградить! Перше діло — справедливість!
Пузир. Та кого ж я обижав коли?
Феноген. Ніколи, ніколи! За те й вам Господь дає. А вас обкрадають.
Пузир. Де ж ти візьмеш чесних людей?!
Феноген. От Клима ви вигнали, бо я дознався за валахів і сказав, а тепер я вам скажу, що Ліхтаренко...
Пузир. Що — Ліхтаренко?!
Феноген. Дивиться крізь пальці, не глядить — от що! Та й сам руки вмокає! Як здавали пшеницю, так його помічник, Зозуля, десять лантухів скинув у жида Хаскеля, що хліб скуповує і має на містечку магазин.
Пузир. Це так.
Феноген. Мені сам підводчик розказував, жаль тілько, що я забув його ім’я... Та Ліхтаренко, певно, знає все.
Пузир. Спасибі тобі, Феноген! Ти один у мене вірний слуга! Кругом крадуть і крадуть. Вели, щоб вернули Ліхтаренка.
Феноген одчиняє двері, а назустріч йому Куртц.
Феноген (до Пузиря). Карло Карлович!
Пузир. Нехай іде.
Феноген, пропустивши Куртца, вийшов.
Ява X
Куртц і Пузир.
Куртц. Так бить не должно. Еті — нікогда!
Пузир. В чім діло?
Куртц. Зічас справка дєлал: у менья і у конторовських книгах три тисячі сорок валахів — еті да?
Пузир. Так.
Куртц. Дві тисячі продавал еті — да?
Пузир. Так.
Куртц. У менья тисяча сорок в руках. Знайшіт, еті — нєт, еті — нікогда; Клим — шесний шабан, проганяйть нельзя, еті — паскудство!
Пузир. А ви лічили тих валахів, що зостались, почім ви знаєте, що вони всі цілі?
Куртц. Еті — да! Я отвєчайт!
Пузир. То друга річ: не стане, то ви заплатите.
Куртц. Я заплатиль?! Еті — нікогда! Клим — шесний шабан, еті — да! А язик, еті — фі!
Пузир. Який язик?
Куртц (показує свій язик). Еті, еті — да! Язик работай — еті да! Ухо слухай, а голова не розсудов?.. Так бить не должно! Не надо слишіл, а надо відєл, еті — да!
Пузир. Ну годі, ідіть собі, Карло Карлович, і заспокойтесь. Нехай вже Клим зостається.
Куртц. Еті — да! Клим — нєт, Карл Куртц — нєт! Куртц всі знайт еті — да! Спецаліста мєсто скрозь находіл!
Пузир. Ну, годі вже!
Куртц. Так бить не должно! (Стає серед сцени і показує язик.) Язик еті — фі! Еті паскудство! (Вийшов.)
Ява XI
Феноген і Пузир, а потім Ліхтаренко.
Пузир (до Феногена). Ну, що ти скажеш?
Феноген. Карло краде, а Клим помагає.
Пузир. Та всі крадуть, що й казать, кругом крадуть.
Феноген. Та ще ви Карла боїтесь, от він і верховодить.
Пузир. А де ти його візьмеш, такого шахмейстера?
Феноген. Ну то нехай краде?
Пузир. Чого ж нехай? Треба слідкувать. От Карло поїде на прийомку, а ти, Феноген, шатнись по отарах на провірку.
Входе Ліхтаренко.
Що ж це, Порфирій, у тебе крали пшеницю, як возили на вокзал?
Ліхтаренко. Може. Сто тисяч пудів пшениці здавали, двісті підвід возило, може, хто й вкрав.
Пузир. Цілий віз пшениці твій помічник Зозуля зсипав у Хаскеля.
Ліхтаренко. Де ж таки! Лантух-два — то може; а віз — то брехня! Не вірте!
Пузир. А чого ж ти дивишся?
Ліхтаренко. Щоб не крали!.. І на вокзалі здано сто тисяч пудів — вірно!
Пузир. То лишню наважили в амбарі?
Ліхтаренко. Може, який лантух або два — то буває; де ж ви бачили, щоб у великій економії ніхто нічого не вкрав. Та хоч би у мене сто очей було, то й то не встережеш!
Пузир. Так, по-твойому, нехай крадуть?
Ліхтаренко. Я цього не кажу, всі крадуть по-своєму, та без того і не можна, Терентій Гаврилович! І розсиплеться, і загубиться, і вкрадуть яку малезну...