Вражений звісткою про смерть Карпенка-Карого, Іван Франко писав: «Чим він був для України, для розвою її громадського та культурного життя, се відчує кожний, хто чи то бачив на сцені, чи хоч би читав його твори; се зрозуміє кожний, хто знає, що він був одним із батьків новочасного українського театру, визначним артистом та при тім великим драматургом, якому рівного не має наша література та якому щодо ширини й багатства творчості, артистичного викінчення і глибокого продумання тем, бистрої обсервації життя і ясного та широкого світогляду не дорівнює ані один із сучасних драматургів не тільки Росії, але й інших слов’янських народів».
Т. М. Панасенко
Примітки
«Сто тисяч»
Вперше цю комедію було подано до цензури у 1889 році під назвою «Гроші», але тоді її було заборонено ставити на сцені. І. Тобілевич дещо змінив у п’єсі, дав їй назву «Сто тисяч» і знову подав до цензури, яка цього разу дозволила її до вистави. Вперше «Сто тисяч» було надруковано у львівському журналі «Зоря» за 1891 рік, а потім п’єса з деякими виправленнями увійшла до другого тому «Драм і комедій» І. Тобілевича, виданого в Одесі 1897 року.
Дія перша
Часний — частний (дільничний) пристав, поліційний урядовець у містах в царській Росії.
Торічеллієва пустота — безповітряна просторінь у трубці барометра. Торічеллі — італійський учений, винахідник барометра.
Адіо — адьо, адью (франц.), до побачення.
Вів ля Буланже, вів ля Ельзас, аб-а Ельман! Оле куто ля фуршет!.. Оле кашон, ля помдетер, вів ля патрі! — Копач намагається говорити французькою і каже перекручені французькі слова, що означають: «Хай живе Буланже! Хай живе Ельзас! Геть Німеччину! Вилки для пирога! Як свиня! Картопля! Хай живе батьківщина!».
Марго — автор поширеного колись підручника французької мови.
Же гран апетит. Альом супе! — У мене великий апетит. Ходімо їсти.
Дія друга
Чепіга зайшла. — Чепіга — народна назва сузір’я Оріон.
Пермете, коман — вів ля патрі — дозвольте, як живе батьківщина.
Ле козак, пур ашеве, сон едю-касьен, альом — козак, щоб закінчити свою освіту, ходімо.
Крумер — знаряддя для розпушування ґрунту в полі.
Дія третя
Кунтуш — старовинна верхня одежа.
Дія четверта
Реприманд — догана, докір.
«Хазяїн»
Комедію «Хазяїн» Іван Тобілевич написав у 1900 році, того ж року її було дозволено цензурою до вистави.
Видано «Хазяїна» спочатку в Києві 1902 року окремою книжкою, а потім цей твір увійшов до третьго тому «Драм і комедій» І. Тобілевича (Карпенка-Карого), виданого в Одесі у 1903 році.
Дія перша
Шахмейстер — спеціаліст з вівчарства.
Куртаж — винагорода за посередництво при складанні якої-небудь угоди.
Фрески — тут різко окреслені барвисті малюнки.
Страхова премія — плата того, хто страхує що-небудь страховому товариству за визначений в умові час.
Лодзинські фабриканти. — Лодзь — місто в Польщі, де було багато фабрик, що виробляли сукно і шерсть.
Салгани — різниці, де ріжуть овець та топлять смалець із овечого сала; звідси — «салгани» означає й саму реалізацію відгодованих за літо на випасі овець.
Ресторація — ресторан.
Постоялий двір — заїзд, двір, де зупиняються приїжджі до міста.
Оброчна казенна земля — земля, що використовувалася казною шляхом здавання її в оренду.
Магар — сіяна трава.
Отава — молода трава, що виростає після того, як попередню скошено.
Валахи — вихолощені барани.
Бова Королевич — головна дійова особа старовинної повісті.
Орден Станіслава — найнижчий із численних царських орденів; мав три степені.
Земський банк — банк, що видавав позики землевласникам.
Крез — цар стародавньої держави Лідії, що була в Малій Азії за півтисячі років до нашої ери. Славився надзвичайним багатством.
Земський гласний — виборний представник до земства — місцевого самоврядування в царській Росії. Робота земства обмежувалася господарчими і почасти культурними завданнями.
Кавалер — особа, нагороджена орденом.