Сто загадок Симфосія. Переклад з латинської, коментарі-есеї Андрія Содомори

Кентавр на Краківській якийсь смутний,
Хоча хильнув із чари.
Бо він — кентавр, він — самітний,
Без пари…

На світі стільки тих створінь —
І всі ж у парі,
А з ним хіба що п'яна тінь —
На тротуарі…

XL. Papaver. Мак

Papaver

Grande mihi caput est, intus sunt membra minuta;
Pes unus solus, sed pes longissimus unus;
Et me somnus amat, proprio nec dormio somno.

Мак

Я — головатий стою; в голові — крихіточки-члени;
Є ще й нога, єдина, але — тонка, довжелезна;
Сон мене облюбував, але сам не сплю я ніколи.

* * *

Хто се мак щороку сіє,

Розкидає по ланах?

Мов китайка червоніє,

Мов жалоба по житах…

Олександр Олесь

Мак, словами поета, «сушить собі голову на сонці». У тій голові — макові зернятка… Бог сну, крилатий Гіпнос, узявши голованя за єдину його ногу, літає над землею і посипає людей, де там у кого ніч, тим снодійним зерням. А його, того зерня, — тьма: «Стоїть при дорозі на одній нозі; головка мала, а в ній — тьма». Літає Гіпнос, сплять люди, спить і він сам, брат Ночі, батько сновидінь. Не спить, дарма що всіх присипляє, один лиш мак; виструнчився на єдиній своїй ніжці — сушить собі голову…

Мак — то сама тихість. Недарма перед печерою, де в постійній своїй дрімоті перебуває володар Сну (лат. Somnus), — «маки розлого цвітуть, заступаючи вхід у печеру» (Овідій). Як не шелесне мак, навіть коли осипає свої ніжні пелюстки, так не зойкне вражений у саме серце списом воїн: «Наче той мак у саду свою набік похилить голівку / Під ряснотою мачин і весняних дощів обважнілу, / Так же й шоломом обтяжену голову набік схилив він» (Гомер в озвученні Бориса Тена)…

Дозрілий горох торохтить у стручках. А мачинки — як дають про себе знати, що вони там, усередині, дозрілі?.. А вже коли віють мак посеред серпня, на Маковія, тоді вже справді дивуємось його тихості — як дивуємось тихим зорям, що висіялись у небі подібно до макових зерен: Хоч маком сій, хоч зорями, — Одне і те ж: Тій тиші, що над горами, Немає меж…

Маківка — серед плодів, освячуваних на Спаса… Мак, мед, пшениця — на Свят-вечір… Пам’ять глибокої давнини… А давнина — тиха. Як і саме слово: мак…

XLI. Malva. Мальва

Malva

Anseris esse pedes similes mihi, nolo negare;
Nec duo sunt tantum, sed plures ordine cernis;
Et tarnen hos ipsos omnes ego porto supinos.

Мальва

Я (тут перечити гріх) — до гусячих лапок подібна.
В гуски, одначе, їх дві; у мене ж он як багато.
В гуски вони — до землі; до неба звернені — в мене.

* * *

Ось що про мальву, підсумовуючи увагу й античних до неї, — «Салернський кодекс здоров'я» Арнольда з Вілланови (XII ст.): «Мальва, знали віддавна, утроби пом’якшенням славна. / Так і її корінець: мірний од нього стілець. / Він при пологах, він і при місячних — засіб надійний»…

Отож — мальва м’яка, цілюща для тіла («м’яка» й сама її назва: мальва). Для нас — ще й для душі цілюща: мальви коло хати, надто на сході України, — то радість для душі. Й не тільки людської душі: цвіт — то радість самої мальви, що цвіте в Україні, на своїй батьківській землі («Є ж і в рослин вітчизна своя», — зауважив Вергілій); десь інде не так їй затишно й любо. Про це — у знаному романі Р. Іваничука — «Мальви»…

XLII. Beta. Буряк

Beta

Tota vocor Graece, sed non sum tota Latine;
Pauperibus semper proponor namque tabernis;
In terra nascor, lympha lavor, unguor olivo.

Буряк

Повністю — грецьке у мене ім’я, частково — латинське.
От зазирни у дешевий шинок — там я перша пожива.
Рід мій — з землі, умивання — в воді, омаста — в оливі.

* * *

«Бета» — назва другої літери грецького алфавіту (перша — «альфа»; «анальфабет» — це той, по «ні а, ні бе», себто й до алфавіту не брався). Назва тієї літери випадково співзвучна з латинським словом «beta», буряк (цього ж кореня у нас слово «ботвиння» — бурякова гичка). Отож буряк («beta» в лат. мові — жіночого роду) за своєю назвою сповна «грек»; не сповна — «римлянин»…