Сонцелюбний виноград, останній із розкішних дарів осені, береже у своїх гронах щедре літнє тепло, жадібно ловить — останнє, осіннє: «Осінь прерізні плоди подає, а десь високо все ще / Гроно солодке вбирає теплінь на скельнім осонні» (Вергілій, «Георгіки», II, 522—523). Але це — вже прощальна, а тому й особливо солодка сонячна ласка — «у теплі дні збирання винограду…» (М. Рильський).
Ще руські князі, знаємо з історичних джерел, плекали на львівських пагорбах свої виноградники (винниці) й мали з них до ста бочок власного вина. Було й привізне, солодке, — з Кандії (венеційська назва Криту), що мало назву мальмазія чи мальвазія. Та це було колись…
LIV. Amus. Гачок
Amus
Гачок
Отож, «упійматися на гачок» — то не лише про рибу: людина й на людину «закидає гачка», буває, що успішніше, ніж на саму рибу. Гачок передусім — загнутий, кривий, закривлений (aduncus, curvus, recurvus), залізний або мідний чи бронзовий (ferreus, aereus); він, як і кіготь, призначений для хапання. Та якщо хижак (raptor) кігтем чи пазуром хапає (rapit) здобич, то тут навпаки: здобич сама йде на гачок — хапає його, точніше, приманку (тому-то й гачок облудний, підступний, лукавий, віроломний: fallax, subdolus, insidiosus, perfidus). А схоплений гачок уже не відпускає: він такий, що міцно тримає (tenax). У таких «гачках» — і сучасне місто з його рекламами-закликами до розваг, до потурань своїм пристрастям і смакам.
Серед тих, хто не ловився на приманку, — Одіссей (так — і Лис Микита, яким його описав І. Франко), про що — в «Одіссеї» (IX, 82—104). Не тільки сам її уникав, а й супутників остерігав і витягував з біди. Гарно про це М. Зеров у сонеті «Лотофаги» — про міфічне плем'я, що вгощало захожих солодким лотосом, од якого ті впадали у забуття; впіймались — і супутники Одіссея: «І їли ми, і забували дім, / Сім’ю й родовище, в краю чужім / Ладні довіку жить на готовизні. / Та мудрий цар не дав лишитись нам / І силоміць нас повернув отчизні — / В науку іншим людям і вікам». Ті «інші люди й віки», як це видно з історії, вчительки життя, виявляють себе не надто пильними учнями…
«Спійматися на гачок» — це також «закохатися». Автор середньовічного трактату «De Amore» (Про любов) Andreas Capellanos, наслідуючи знамените Овідієве «Мистецтво кохання», а також «Засоби від кохання», зближує слово «amor» з подібним за звучанням «amus» — гачок.
LV. Acula. Голка
Acula
Голка
З-під пензля — малюнок на полотні; з-під голки — вишиття, загалом — шиття, потрібне людині від найдавніших часів (від костяної — до сталевої голки). Голка тоненька й легка, а робота — важка, марудна, як про це чи не найкраще — П. Грабовський: «Рученьки терпнуть, злипаються віченьки… / Боже, чи довго тягти? / З раннього ранку до пізньої ніченьки / Голкою денно верти».
Голка, її вістря, знак від того вістря на якійсь поверхні, — це навіть не точка (графічний знак), а щось таке, що й назви не має; латиною — punctum, проколене місце, іншими словами — проткнуте («точка» — від «тикати») — те, що, за Евклідом, «не має жодної частини», тож і «місцем» не можна його назвати… Звідси й відома пародія на теми схоластичних диспутів: «Скільки ангелів може вміститися на вістрі голки?» Відомим є і біблійний вислів: «Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже царство ввійти» (Мт, 19. 24) — мова про «голчине вушко», вузьку хвіртку в Єрусалимській брамі.