Повертається, ніким не пущена, але — кимось повернута… Мов нині бачу саморобну, ще в дитинстві пущену, стрілу: …Летить. Та раптом — хтось на перешкоді, Ледь-ледь перстом її торкнувся: — Годі! Здригнулась, завагалася на миті мить — І вже, звідкіль злітала, — у землі стримить. У серці образ той, стрілу, тримаю: Ще поки не здригнулася — триваю…
«Ніхто не пустив…» але Земля — не від-пустила…
LXVI. Flagellum. Батіг
Flagellum
Батіг
Наш батіг — це довге дерев’яне, з гнучкої гілки дерева, пужално і десь удвоє коротший вузлуватий, зі шкіри, шнурок; в античні часи, навпаки: коротке руків’я — і довгий шкіряний шнурок. Батіг переважно нависає над кіньми, іншою тягловою худобою; зрідка «йде в роботу». Як у сонеті М. Рильського: «Підняла батіг, / Гукнула свіжо й весело на мулів…» — образ, що є відлунням із «Одіссеї» (Навсікая, щоправда, таки хльоснула мулів): «Отже, промовивши так, блискучим бичем Навсікая / Хльоснула мулів…»
Батогом тріскають у повітрі, і коні одразу йдуть жвавіше. Від того звуку — й фразеологізм «як батогом тріснув» — про швидкий лет часу: проминуло літо (день, рік, життя) — як батогом тріснув. «З-під батога працювати» — не зі своєї волі, з примусу. Згадуємо св. Августина: «Якщо робиш щось не зі своєї волі, то твоя робота не є доброю, навіть якщо добре її робиш»…
Проминуло літо, а з ним — і петрові батоги, що на гнучкій стебелині височать між травами. Вони справді подібні до батогів, от лише замість ґудзів — голубі, здалеку видні квіточки. Чим лякає справжній батіг, тим звеселяє — петрів, що обрав собі для цвітіння середину літа, на Петра, коли за гарячими жнивами день по дневі збігає дійсно так — мов батогом тріснув…
LXVII. Lanterna. Ліхтар
Lanterna
Ліхтар
Від грецького lampter (світильник) — латинське lanterna, наше — лампа, лямпа («ліхтар» — з німецької). Від найдавніших часів ліхтарі виготовляли переважно з бронзи або випаленої глини. Чашку ліхтаря, круглої чи овальної форми, заповнювали переважно олією; через носики-отвори (число їх могло сягати дванадцяти) проходив ґніт; до чашки прикріпляли ручку. Ліхтарі були різних форм (усіляких істот і речей) із найрізноманітнішими зображеннями й написами; на одному з подарункових ліхтарів — богиня Перемоги, а на щиті — напис: ANNO NOVO FAVSTVM FELIX TIBI — Щастя й добра тобі в Новому році.
У загадці мова про ліхтар, що зверху прикритий прозорим рогом (були — й під виправленим міхуром). Саме про такий, під рогом, читаємо і в Марціала, в його близькій до загадки епіграмі (XIV, 61): «Я — золотий провідник у путі; в мені замкнено пломінь: / Світлий вогню язичок — я мов за пазуху взяв»…
Запалений ліхтар — у руці Діогена: в білий день, ходячи залюдненим майданом, той дивакуватий філософ шукав… людини. Подібні до провідних зірок морські ліхтарі (маяки), від яких залежить життя людини (сумна оповідь про Геро і Леандра); ліхтарі на кораблях, на стародавніх каретах; ліхтарі (лампи), що дивляться вікнами в ніч, із хатнього затишку на самотніх перехожих і на тих, хто загасив світло у своєму вікні: «Осінній вечір. Я лампу згасив. Сиджу і дивлюсь у вікно. І вікна чужі — в обличчя моє Безліччю вогких віч. І кажуть вони: — Ми додому прийшли. І тепло, і затишно нам…» (Л. Кисельов). Ліхтарі робочого люду, досвітні вогні…
Вуличні ліхтарі — серед житейського моря: …Ліхтарі, ліхтарі, ліхтарі, Від живих огнів — до неону Несете, в підніжжях старі, Що не вік — то іншу корону. Чи мряка, чи сніг, чи дощ — Наче в німбі чи в ореолі, — Стоїте, не сходячи з площ, Вартові в окресленім колі. Котить хвилю життя клопітне, Рине мить, мов пущена з пращі, — Кине коло ліхтар рятівне Потерпілим в кораблетрощі…