Ярина Каторож
Стожар
Передмова
Що ти знаєш про Стожарів?
«Домінувати над іншою істотою прагне тільки той, хто замкнений у власній свідомості, у власних амбіціях».
Жанр фентезі — найпопулярніший сьогодні у світі. Читаюче людство просто обожнює міфічні світи, заселені казковими супергероями з суперсилами, багатоголовими драконами, дивними істотами чи безсмертними персонажами. Можливо, це пояснюється тим, що вигадані світи не такі вже й фантастичні. Це не завжди плід уяви письменника, який їх начебто «створив». Інколи вони навіть дуже справжні. І почасти герої та антигерої в цих світах вирішують ті самі першочергові питання, які турбують і нас. Блискуча обгортка світу фентезі, маючи свої закони, доволі вміло показує, наче у кривому дзеркалі, наші нагальні проблеми, оголяючи їхнє страхітливе обличчя. Тому що одвічна боротьба добра і зла вершиться не тільки у вигаданих світах, вона зараз триває просто за вікном, за дверима, хоч ми вперто себе переконуємо — цього бути не може, тому що цього не може трапитися ніколи.
Світобудова Ярини Каторож — молодої львівської письменниці — саме така: нереально-реальна, де міцно переплелися вигадане і повсякденне, навіть дуже сучасне. Любов та ненависть, самопожертва та віроломство, віра та розчарування, війна та оманливий мир у поневолених світах, майже забута мова, яка таки не мертва, допоки нею розмовляє останній зі Стожарів… У світі Ярини, як і нашому, багато всього.
Ця книжка — перша історія з трилогії «Палімпсест», і прочитала я цю історію на одному подиху. Після дебютного роману «Алхімія свободи», чесно зізнаюся, чекала від Ярини також чогось схожого — казкового, трішки наївного і чарівливого. В результаті отримала набагато більше. Тому що її «Палімпсест» — не тільки історія з продовженням, це історія визволення від рабства, спроби подивитися на наші українські реалії через призму вигаданого світу, поневоленого, майже втраченого, але… Так, майже… Що стається, коли втрачене отримує надію? Я поки не знаю. Тому що надія вже є, а продовження наразі пишеться, і всі відповіді вміло заховані авторкою в наступних частинах трилогії.
Про що ця книжка? Спробую заінтригувати тебе, мій любий читачу!
Уяви собі, що ти не просто людина. Ти — людина-палімпсест. Точніше жінка-палімпсест. Тобі з невідомих причин стирають пам’ять, для того щоб перетворити на… Ти поки не знаєш, ти лишень неусвідомлено розумієш через призму розгубленості, люті, невідомої сили, яка народжується в тобі, що ти в цей загублений світ втрапила невипадково. Згодом ти з’ясовуєш, що покликана звільнити поневолений загарбниками-белатами край — чарівну Патрію, правітчизну велетів, які мешкали поруч з людьми і нікого не боялися, крім Стожарів. І та сила, яка живе в тобі, то сила того самого Стожара. Ти розгублена. Бо ти звичайна жінка. «І який з мене Стожар?» — не один раз ти себе запитаєш. Бо ти навіть не звідси. Ти чужинка, яку силою впихнули в цей нещасний світ, який вже вісім віків у ярмі, який майже забув материнську мову, втратив самобутність, але… але… але… Ніколи не буває запізно. Комусь нагорі цей народ небайдужий. І ось тепер ти маєш стати їхньою надією чи прокляттям.
Про що ще ця історія? Про двох дівчат із різних світів, які раптом опинились в одному, хоч і продовжують жити кожна своїм життям. Одна — багата, але добра. Інша — бідна, але не така вже і… хоча не все так просто. Бо насправді тут немає абсолютного зла і сліпучо-білого добра. В житті так не буває, не буде і в цій історії. Ніякої ідеалізації, просто оповіді, котрі переплітаються одна з одною. І кожен читач матиме власне судження, коли потрапить до світу вигаданої Патрії — на землях якої переплелись давньоукраїнські імена, вишивані сорочки та древня зброя з прихованими механізмами, що готові от-от показати свою міць. Тут панують нещадні белати, а в далеких лісах Дикого краю наче завмерли в очікуванні скелі з обличчями велетів.
Ця книга — клубок з історій, справжній палімпсест з прихованими рядками, в якому однієї миті видається, що знаєш про персонажа або ситуацію геть усе, а в наступну — ставиш собі запитання: а чи довго ще до нового розділу: можливо, там буде трохи більш відхилено завісу сюжету?
То хто ж такий насправді той Стожар? Читайте. І ви не зможете відірватися, допоки не перегорнете останню сторінку.
Дара Корній,
володар титулу Золотий письменник України