— Я теж думала, що буде гірше, — погодилась я.
— Я — Лада.
— Ханна.
— Я знаю. Всі знають. Ми бачили, що саме тебе викликала Маїна. Не уявляю, що ти пережила. Але ти дуже смілива — навіть оком не змигнула, коли вона махала луком.
Я усміхнулась, хоча від пережитого зуб на зуб не попадав.
— Мене заціпило від страху.
— І все-таки на твоєму місці я б втратила свідомість, мабуть, — повела плечима Лада.
Я кинула свою торбу на стілець, зняла сукню і, лишившись у самій лише тонкій нижній сорочці, пірнула під ковдру. Вперше за багато днів я отримала можливість поспати в теплому ліжку, а сил уже не лишилось навіть на розмови.
— На добраніч. Ладо.
— Добраніч, Ханно, — почула я, а тоді майже миттєво поринула в сон, не помічаючи більше шуму, який спричиняли решта дівчат, що ще розселялись.
Розділ 2
Розбудив мене незрозумілий оглушливий звук.
Враження було таке, наче я опинилась усередині величезного дзвона і в нього вдарили не менш здоровенним молотком.
Мої мізки запрагнули перетворитись на желе. Я різко сіла і затулила вуха руками. Але вже за мить запанувала тиша. Я ошаліло роззирнулась довкола: інші дівчата з моєї групи також попрокидались, дехто сидів, як я, з руками біля вух, а інші взагалі позривались із ліжок.
— Що це було? — спитала мене злякано Лада. Вона стояла поряд зі своїм ліжком — розпатлана, сонна. Я позіхнула, намагаючись опанувати себе і вдати незворушність — більше, щоб заспокоїти її, ніж себе. Аж раптом помітила, що ще кілька дівчат із сусідніх ліжок запитально дивляться на мене. Я що, маю все знати?
— Сподіваюсь, що не дзвінок на уроки, — мовила я зрештою. Хтось пирхнув, хтось видав смішок — і загальна увага до мене розсіялась.
Я поглянула на Ладу.
— Одягайся, бо застудишся.
Лада слухняно почала шукати свій одяг. Подумавши, що й мені пора збиратись, я неохоче відкинула ковдру і сповзла з ліжка. Намацала черевики, взулась, одягла сукню. Саме полізла в торбу за гребенем, як двері в кімнату прочинились.
Хтось із дівчат верескнув. Хтось неодягнений постарався швиденько прикритись простирадлом — у кімнату увійшов той самий дарвенхардець, який вчора ввечері заводив усіх до Сколісу. Перше, що впало мені в око в його зовнішності, був шрам над лівим оком, що серед зморщок нагадував просто-таки борозну.
Окинувши нас понурим поглядом, він мовив:
— Це був дзвін швидкого скликання. Коли він б’є, це означає, що у вас є дві хвилини, аби бути готовими покинути кімнату. Я даю вам двадцять секунд — і щоб усі були в коридорі.
Він вийшов і зачинив двері. Довкола зчинилася паніка — дівчата кинулись чимдуж одягатися. Дехто ще тільки сповзав з ліжок. Усі ще були втомлені після виснажливої подорожі. Я розчесала волосся і сяк-так заплела в косу. А тоді помітила боязкий погляд Лади, спрямований на мене. Дівчина вже одяглась.
— Що?
— Вийдемо разом? — запитала вона тихенько. Я зітхнула — схоже, Лада розраховує на мою опіку над нею. Але я не збираюсь брати верховенство, коли сама страшенно налякана і напружена. Я вже хотіла сказати про це, а тоді зрозуміла, що просто себе накручую.
Товариство мені не завадить, особливо в перший день навчання.
— Ходімо.
У коридорі панувала метушня — новобранці шикувалися в одну довгу шеренгу, керовані кількома дарвенхардцями. Зрештою усі попрямували на подвір’я, де нас вишикували півколом. За нами повставали в ряди старші учні Сколісу, одягнені у форму сірого кольору. Обличчя більшості з них були напруженими, а то й наляканими. Мабуть, нечасто лунає дзвін швидкого скликання.
Пройшло кілька хвилин, на подвір’я вийшли останні учні і запанувала тиша. Я, як на зло, знову опинилася в першому ряду.
— Учора сталася неприємна подія, — промовила Маїна, виходячи в центр подвір’я. Двоє дужих чоловіків витягли за нею попідруки налякану до напівсмерті дівчину. — Під час вечірньої пробіжки одна з учениць нашої школи втратила свідомість. У лазареті сказали, що вона вагітна уже понад три місяці. Цей факт і те, що учениця намагалась його приховати, порушує аж два шкільні правила. Я вирішила, що розібратись з інцидентом слід публічно, щоб першокурсники раз і назавжди запам’ятали, якого покарання заслуговує необережність і дурість. Доки ви навчаєтесь у Сколісі та перебуваєте під нашим наглядом, маєте бути обережні у стосунках з протилежною статтю, оскільки вагітність є причиною, з якої учениця має перервати навчання, а значить — не дотриматись свого громадянського обов’язку.