За якийсь час напруга, що панувала між учнями від недавно побаченого, почала спадати. Простір сповнився звуками ударів ложок об миски і задоволеного жування. Кожен стіл тут був підписаний двома цифрами — на нашому була цифра «13», тобто номер нашої групи. Я роздивилась довкола, але не побачила Адама чи ще когось з тих, хто їхав разом з нами на возі. Чомусь мені стало сумно.
— Першаки!
Розмови миттю стихли. Навіть старші курси позамовкали. Між столами йшов той самий сивий дарвенхардець, що командував нами вже другий день.
— Мене звуть Берн і я куратор вашого курсу. І буду ним усі чотири роки. Зараз я розповім вам коротко про те, що таке Сколіс і як у ньому вчитись. Заняття починаються о восьмій ранку. Підйом — о сьомій. Один день на тиждень — вихідний. До початку занять ви мусите привести себе до ладу, поснідати і одягтись у форму. З восьмої до дев’ятої відбувається загальна розминка на шкільному подвір’ї. Присутність кожного учня — обов’язкова. З десятої до дванадцятої — заняття фізичного напрямку, до яких входять: загальна фізична підготовка, стрільба з лука, фехтування, біг, боротьба і плавання…
— Плавання? — схвильовано прошепотіла Лада.
— …після цього, з дванадцятої до другої у вас є час, щоб переодягтися, помитися і пообідати. З другої до шостої — теоретичні заняття: історія Циркути, географія, медицина і законознавство. Вечеря — о сьомій. О десятій — відбій. Все ясно?
Учні непевно загули.
— Коли я запитую, ви маєте чітко відповідати: «Так, Берне!» чи «Ні, Берне!» — гаркнув він десь над самим моїм вухом. Я мало не вдавилась. — Звертання по імені розповсюджується на усіх ваших вчителів, окрім директора Маїни. До неї звертатись: «Директоре Маїно!», і ніяк інакше. Зрозуміло?!
— Так, Берне! — гримнули учні.
— Ви, — Берн поглянув на кількох старших учнів, які щойно зайшли до їдальні зі стосами паперів і виглядали явно невдоволеними через те, що їм довелось пропустити сніданок, — роздайте першокурсникам усе потрібне!
Скоро переді мною на столі опинився план будівлі, на якому було позначено всі класи і приміщення школи, товстий зошит, перо й чорнильниця, а ще аркуш з розкладом. Я проглянула його — сьогодні, на щастя, була субота, отже, завтра вихідний. В першій частині дня стояла боротьба, а в другій — медицина.
— У вас є ще двадцять хвилин до першого заняття, тому, користуючись планом, віднесіть речі до своїх кімнат, переодягніться і приходьте до класів без запізнень. Аби не виникало проблем з орієнтацією в часі, зверніть увагу, що майже в кожному коридорі, а також у ваших кімнатах, стоять пісочні годинники з позначками. Їх справно перевертають чергові учні старшого курсу опівдні, тому час усюди правильний. В бібліотеці висить розклад і завжди вказано, яке зараз число і день тижня в Циркуті. На випадок, якщо заплутаєтесь чи зіб’єтесь. Усе, поспішіть.
— Вибачте, Берне! — озвався якийсь хлопець з-за сусіднього столу.
— Що? — Берн нахмурився.
— Ви казали, що буде плавання, але в розкладі його немає.
— Це розклад на осінь і зиму. Плавання буде навесні та влітку, бо зараз ви всі похворієте. Тільки учні останнього курсу пірнають в ополонку. Ще запитання?
— Ні, Берне!
— От і добре. Розходитеся.
Розділ З
Маїна холодно зміряла нас поглядом світло-сірих очей. Вона була трохи нижчою за мене і мала міцне, фізично досконале тіло. Чорний одяг облягав його так, що можна було побачити майже кожен м’яз, через що вона нагадувала агресивну чорну кішку. Я навіть знала, де кігті цієї кішки — заховані в лукові, що зараз стояв у кутку зали тренувань. Пообіч дарвенхардки стояло двоє — хлопець і дівчина, обоє в чорній спортивній формі з сірими пов’язками на правому передпліччі. Що означає ця пов’язка, я поки не знала. Шикуючись, я використала всю свою хитрість, аби опинитись у другому ряду — не вистачало ще на занятті з боротьби опинитись навпроти директриси, як учора. Благо, що тут було дві групи, тобто вісімдесят осіб, тож загубитись у натовпі виявилось легко, чого й прагнула більшість підлітків. У повітрі явно відчувався страх учнів. Адже викладачем цієї дисципліни була божевільна дарвенхардка.
— Вітаю, дванадцята і тринадцята групи. Це ваше перше заняття з боротьби. Я навчатиму вас увесь рік, і, можливо, наступний. Все залежить від вас. На другому році я обиратиму найсильніші групи з усіх.
Голос Маїни прокотився великою залою — вона була вдвічі менша від їдальні і розміщувалася поверхом вище. Усього, згідно з планом, навчальних залів у Сколісі було вісім. Тут теж стояли колони, що підтримували стелю, в кутках було складено мати, а на стінах висіла зброя — переважно дерев’яна.