До Баста дійшло, і його лице проясніло, наче від світанкового сонця.
— Ну звісно! — сказав він із відвертим полегшенням у голосі. — Я забув. Вам досі болить після скрелів. Я знав, що має бути щось таке.
Квоут поглянув на долівку. Все його тіло здавалося обм’яклим і стомленим.
— Басте… — заговорив він.
— Реші, я знав, — енергійно промовив Баст. — Вас просто не міг здолати якийсь харцизяка.
Квоут неглибоко вдихнув, а тоді швидко видихнув.
— Я певен, що в цьому й річ, Басте, — невимушено погодився він. — Гадаю, я міг би здолати їх обох, якби був свіжий.
Обличчя Баста знову стало невпевненим. Він повернувся до Хроніста.
— І як ви могли таке допустити? — запитав він.
— Басте, він у цьому не винен, — неуважно кинув Квоут. — Бійку розпочав я, — він засунув кілька пальців у рота й насторожено помацав усередині. Коли пальці виринули з рота, на них яріла кров. — Гадаю, з цим зубом доведеться попрощатися, — сказав задумливо.
— Та не втратите ви зуба, Реші, — категорично відповів Баст. — Не втратите.
Квоут злегка ворухнув плечима, неначе намагався знизати ними, проте не ворушачи тілом більше, ніж потрібно.
— Басте, у загальній картині це не надто важливо, — він притиснув ганчірку до шкіри голови, а тоді поглянув на неї. — Та й ті шви мені, напевно, не знадобляться, — він випрямився на табуреті. — Повечеряймо й вертаймося до історії, — поглянув на Хроніста, здійнявши брову. — Якщо ви, звісно, досі бажаєте.
Писар отетеріло витріщився на нього.
— Реші, — стурбовано мовив Баст, — ви ж ніякий, — він простягнув руку. — Дозвольте поглянути на ваші очі.
— Басте, струсу мозку в мене нема, — роздратовано сказав Квоут. — У мене чотири зламані ребра, дзвін у вухах і хитається зуб. На голові кілька дрібних ран, які здаються серйознішими, ніж насправді. Ніс закривавлений, але не зламаний, а завтра я перетворюся на величезне плетиво синців.
Квоут знову ледь помітно стенув плечима.
— І все ж мені бувало й гірше. До того ж солдати нагадали мені про те, що я вже майже забув. Либонь, треба подякувати їм за це, — він задумливо тицьнув себе в щелепу й поворушив язиком у роті. — Можливо, не надто тепло.
— Реші, вам потрібно накласти шви, — сказав Баст. — А ще дозвольте мені вдіяти щось із отим зубом.
Квоут зліз із табурета.
— Я просто кілька днів пожую іншим боком.
Баст узяв Квоута за передпліччя. Очі в нього були суворі й темні.
— Сядьте, Реші, — це було геть не схоже на прохання. Його голос звучав тихо й раптово, наче гуркіт далекого грому. — Сядьте.
Квоут сів.
Хроніст схвально кивнув і повернувся до Баста.
— Чим можу допомогти?
— Не лізти мені під ноги, — грубо відповів той. — І втримати його на цьому стільці, доки я не повернуся.
Він покрокував нагору.
На мить запала тиша.
— Отже, — заговорив Хроніст, — умовний спосіб.
— У найкращому разі, — зауважив Квоут, — він безглуздий. Ускладнює мову без потреби. Це мене ображає.
— Ой, та ну, — відказав дещо ображеним тоном Хроніст. — Умовний спосіб — це серце гіпотетичного. У годящих руках… — він замовк, щойно в залу знову ввірвався Баст, насуплений і з невеличкою дерев’яною скринькою в руках.
— Принесіть мені води, — владно звернувся Баст до Хроніста. — Свіжої, з дощової бочки, а не з насоса. Далі мені знадобиться молоко з льодовника, трохи підігрітого меду й широка миска. Потім приберіть цей безлад і не лізьте мені під ноги.
Баст промив рану на голові у Квоута, а тоді продів у кістяну голку власну волосину та спритніше за кравчиню зробив чотири щільні стібки у шкірі шинкаря.
— Відкрийте рота, — попросив він, а тоді зазирнув усередину й, насупившись, потицяв пальцем в один із задніх зубів. Кивнув самому собі.
Баст передав Квоутові склянку з водою.
— Прополощіть рота, Реші. Прополощіть кілька разів і сплюньте назад у склянку.
Квоут так і зробив. Коли він закінчив, вода була червона, як вино.
Повернувся Хроніст із пляшкою молока. Баст понюхав його, а тоді налив трохи в широку глиняну миску. Додав меду й покрутив її, щоби змішати. Урешті занурив палець у склянку з кривавою водою, витягнув його і зронив у миску одну краплину.
Баст покрутив рідину знов і вручив миску Квоутові.
— Наберіть повний рот, — наказав. — Не ковтайте. Тримайте в роті, доки я вам не скажу.
Квоут із цікавістю на обличчі перехилив миску й набрав повний рот молока.