Я повештався містом, зайшовши до кількох знайомих пансіонів і корчом. До двох-трьох громадських садів. Сів на лаву під деревом на одному подвір’ї. Деох сказав мені, що за рік навіть тіні Денниної не бачив. Але навіть безрезультатні пошуки Денни по-своєму втішали. І ця втіха в певному розумінні здавалася суттю наших стосунків.
***
Тієї ж ночі я видерся на Основу та пробрався знайомим лабіринтом із димарів і різного шиферу, глини та бляхи. Завернувши за ріг, побачив Арі. Вона сиділа на димарі, а її довге тонке волосся зависло довкола голови, неначе вона перебувала під водою. Арі дивилася на місяць і гойдала босими ніжками.
Я тихенько прокашлявся, і Арі повернулася в мій бік. Зіскочила з димаря й помчала по даху, а тоді спинилася за кілька кроків від мене. Її усмішка була ясніша за місяць.
— У Цвіркунчику живе ціла родина їжачків! — захоплено повідомила Арі.
Ступила ще два кроки й узяла мене за руку обома ручками.
— Дітки в них крихітні, мов жолуді! — легенько потягнула за мене. — Підеш подивитись?
Я кивнув, і Арі повела мене через увесь дах до яблуні, з якої можна було злізти на подвір’я. Коли ми нарешті туди дісталися, вона поглянула на дерево, а тоді — на мою видовжену засмаглу руку, яку досі тримала обома крихітними білими рученятами. Хват у неї був неміцний, але впевнений, і вона нічим не показувала, що готова відпустити.
— Я за тобою скучила, — тихо мовила Арі, не підводячи погляду. — Не йди більше.
— Я взагалі не планую йти, — лагідно сказав я. — Надто вже багато справ маю тут.
Арі схилила голову набік, щоб поглянути на мене з-за хмарки волосся.
— Наприклад, ходити до мене?
— Наприклад, ходити до тебе, — погодився я.
Розділ сто сорок третій. «Безкровний»
Після повернення до університету на мене чекала ще одна несподіванка.
За кілька днів після прибуття я знову взявся працювати у Промислі. Я вже не мав відчайдушної потреби у грошах, але скучив за роботою. Є щось дуже втішне в тому, щоб витворювати щось своїми руками. Справжнє рукотворство схоже на пісню в матеріальному втіленні. Воно — це акт творення.
Тож я пішов до Запасів, думаючи розпочати з чогось простого, оскільки давно не працював. Підійшовши до віконця, побачив знайоме обличчя.
— Привіт, Безіле, — озвався я. — За які гріхи загримів сюди цього разу?
Він опустив погляд і промимрив:
— Неналежне поводження з реагентами.
Я засміявся.
— Це не так страшно. Десь за виток тебе випустять.
— Ага, — він підвів погляд і присоромлено всміхнувся. — Я чув, що ти повернувся. Прийшов по записані на тебе гроші?
Я зупинився на середині складеного подумки переліку всього необхідного для теплової воронки.
— Прошу?
Безіл схилив голову набік.
— Записані на тебе гроші, — повторив він. — За «Безкровного», — трохи подивився на мене, а тоді, вочевидь, здогадався. — Так, звідки ж тобі знати… — він відступив на мить від віконця й повернувся з чимось схожим на восьмибічну лампу, повністю виготовлену із заліза.
Це було не схоже на стрілолов, який я виготовив. Той, який сконструював я, було зібрано з нуля, і він був доволі неоковирний. Цей же був гладенький і обтічний. Усі деталі щільно прилягали одна до одної, а ще він був укритий тонким шаром прозорої алхімічної емалі, здатної захищати від дощу та іржі. Розумно, треба було передбачити це в оригінальній конструкції.
Хоча почасти мені лестило, що моя конструкція сподобалася комусь настільки, що її скопіювали, сильнішим у мені виявилося роздратування: я побачив стрілолов, відточений набагато більше за мій оригінал. У деталях зауважив характерну однорідність.
— Хтось виготовив набір форм? — запитав я.
Безіл кивнув.
— О так. Дуже давно. Два набори, — він усміхнувся. — Мушу сказати, розумна штука. Я далеко не відразу додумався, як працює інерційний спуск, але тепер, коли зрозумів… — Безіл постукав себе по лобі. — Сам зробив дві штуки. Витрачений на них час гарно окупається. Палубні лампи й поряд не стояли.
Це викликало у мене мимовільну усмішку.
— Усе на світі краще за палубні лампи, — погодився я й узяв стрілолов. — Цей твій?
Безіл хитнув головою.
— Мій місяць як продали. Вони не залежуються. Розумно ти вчинив, що призначив за них таку низьку ціну.