Выбрать главу

Сіммон цього не витримав. Відштовхнув свій стілець від столика і спробував зіп’ятися на ноги, невизначено розмахуючи руками.

— Ну, гаразд… я просто… гаразд.

— Ох любчику, — озвалася Фела, поклавши долоню на його передпліччя. — Тихо. Не в тому розумінні.

— Не зацитькуй мене, — огризнувся він, але зі стільця не встав.

Фела провела рукою крізь волосся в Сіма на карку.

— Тобі не треба через це тривожитися, — вона засміялася так, ніби ця думка була абсурдною. — Ти прив’язав мене до себе міцніше, ніж усвідомлюєш. Однак це не означає, що я не можу час від часу насолоджуватися дрібкою лестощів.

Сім набурмосився.

— То мені стати самітницею чи що? — запитала Фела. В її голосі з’явилося роздратування, яке принесло із собою ледь помітну нотку її модеґанського акценту. — Забув, як сам почуваєшся, коли Мола виділяє час на флірт із тобою? — Сіммон роззявив рота й набув такого вигляду, ніби намагався одночасно збліднути й зашарітися. Побачивши його спантеличення, Фела розсміялася. — Крихітні Боги, Сіме. Чи ти мене за сліпу маєш? Це мило, і тобі від цього приємно. Яка від цього шкода?

Запала тиша.

— Мабуть, жодної, — врешті сказав Сім. Підвівши погляд, невпевнено усміхнувся мені та прибрав волосся з очей. — Прошу, ніколи не дивися на мене так, як вона сказала. Гаразд? — його усмішка поширшала, стала щирішою. — Не знаю, чи зміг би це витримати.

Я сам мимоволі йому всміхнувся. Сім завжди міг викликати в мене усмішку.

— До того ж, — сказала йому Фела, — ти ідеальний такий, який є, — і поцілувала Сіма у вухо, ніби закріплюючи покращення його настрою, а тоді знову повернулася до мене. — Зате з тобою я не пов’язала б долі за жодні гроші, — категорично заявила вона.

— Що ти маєш на увазі? — поцікавився я. — А як же мій погляд? Моє темне фейське не знаю що?

— О, ти заворожуєш. Але дівчині потрібно дещо більше. Потрібен відданий чоловік.

Я похитав головою.

— Я відмовляюся кидатися їй на шию, як усі інші чоловіки в її житті. Вона цього не терпить. Я бачив, що тоді відбувається.

— А ти коли-небудь думав, що вона може відчувати те саме? — запитала Фела. — У тебе справді неабияка репутація бабія.

— То мені стати самітником чи що? — повторив я те, що вона сказала Сімові. Щоправда, вийшло в мене різкіше, ніж я хотів. — Почорніле тіло Господнє, я ж бачив її попід руку зі стонадцятьма чоловіками! А якщо я йду з іншою на виставу, це раптом її ображає?

Фела відверто поглянула на мене.

— Ти не просто катався в каретах. Жінки ж розмовляють між собою.

— Чудово. І що вони кажуть? — уїдливо запитав я, опустивши погляд на свій суп.

— Що ти чарівний, — невимушено сказала вона. — І ввічливий. У тебе не пустотливі руки, хоча в деяких випадках це, судя­чи з усього, навіть викликає досаду, — злегка всміхнулася.

Я зацікавлено підвів погляд.

— Хто?

Фела завагалася, а тоді сказала:

— Мерадін. Але я тобі цього не розповідала.

— Вона мені за вечерею й двадцяти слів не сказала, — промовив я, хитаючи головою. — І вона невдоволена, бо я не мацав її опісля? Я думав, що їй осоружний.

— Тут же не Модеґ, — сказала Фела. — У цій частині світу люди не ставляться до статевих зв’язків розважливо. Деякі жінки не знають, як бути з чоловіком, який не вдається до сміливих кроків.

— Гаразд, — мовив я. — Що ще вони кажуть?

— Нічого дуже несподіваного, — відповіла Фела. — Ти нікого не мацаєш, але й затягти тебе в ліжко — не проблема. Ти щедрий, дотепний і… — вона замовкла, явно зніяковівши.

— Продовжуй, — попросив я.

Фела зітхнула й додала:

— Відсторонений.

Це був не той нищівний удар, якого я очікував.

— Відсторонений?

— Іноді хочеться лише вечері, — пояснила Фела. — Або ­товариства. Або поговорити. Або щоб тебе хтось помацав по-дружньому. Але найчастіше хочеться, щоб чоловік… — вона нахмурилася й почала заново. — Коли ти з чоловіком… — і знову замовкла.

Я нахилився вперед.

— Скажи що думаєш.

Фела знизала плечима й відвела погляд.

— Якби ми були разом, я чекала б, коли ти мене покинеш. Не відразу. Не зі злобою чи бажанням насолити. Але я знаю, що ти це зробив би. Здається, ти не така людина, щоб навічно зупинитися на певній дівчині. Рано чи пізно ти перейшов би до чогось важливішого за мене.