— Це не збіг, — Баст коротко зітхнув. — Сліпець мусить сяк-так пробиратися заваленою речами кімнатою. Ви — ні. Ви користуєтесь очима та обираєте легкий шлях. Для вас це цілком очевидно. Ктей може бачити майбутнє. Всі майбуття. Ми мусимо пробиратися наосліп. Воно — ні. Воно просто дивиться та обирає найбільш катастрофічний шлях. Воно — це камінь, що розбурхує лавину. Воно — це кашель, із якого починається чума.
— Але, якщо ви знаєте, що Ктей намагається вас скерувати, — мовив Хроніст, — то ви просто зробили б щось інше. Він дає вам квітку, а ви просто її продаєте.
Баст хитнув головою.
— Ктей знало би про це. Не можна випередити думкою істоту, яка знає ваше майбутнє. Припустімо, ви продаєте квітку принцові. Він за допомогою квітки зцілює свою наречену. Рік по тому вона застає його в ліжку з камеристкою, вішається, не витримавши ганьби, а її батько здійснює напад, щоб помститися за її честь, — Баст безпорадно розвів руками. — Однаково виходить громадянська війна.
— Але ж молодик, який продав квітку, залишається в безпеці.
— Напевно, ні, — похмуро відповів Баст. — Імовірніше, він напивається як свиня, підхоплює сифіліс, а тоді перекидає лампу й підпалює пів міста.
— Ви просто вигадуєте небилиці, щоб довести свою думку, — сказав Хроніст. — І насправді нічого не доводите.
— Чому я маю щось вам доводити? — запитав Баст. — Чому мене має обходити ваша думка? Радійте своєму дрібному дурнуватому невігластву. Я роблю вам послугу, не кажучи правди.
— А що то за правда така? — запитав Хроніст, відверто роздратувавшись.
Баст утомлено зітхнув і з цілковитою зневірою на обличчі поглянув на писаря.
— Я краще побився б із самим Галіаксом, — заговорив він, — краще пішов би проти всіх чандріян разом узятих, аніж перекинувся б десятьма словами із Ктей.
Тут Хроніст ненадовго замислився.
— Вони вбили б вас, — проказав він. У його голосі було щось таке, що це прозвучало як запитання.
— Так, — підтвердив Баст. — І все одно.
Хроніст витріщився на темноволосого чоловіка, що сидів навпроти нього, закутаний у ганчір’яну ковдру.
— Історії навчили вас боятися Ктей, — сказав він із відвертою огидою в голосі. — А цей страх робить вас дурним.
Баст знизав плечима і знову перевів порожній погляд на відсутній вогонь.
— Мені з тобою нудно, людцю.
Хроніст підвівся, ступив уперед і дав Бастові добрячого ляпаса.
Бастова голова хитнулася вбік, і якусь мить він здавався надто шокованим, щоб поворухнутись. А тоді стрімко звівся на ноги. Ковдра злетіла з його пліч. Він грубо схопив Хроніста за горло, показавши зуби. Очі в нього були чисто сині.
Хроніст зазирнув просто в них.
— Усьому цьому поклало початок Ктей, — спокійно проказав він. — Воно знало, що ви нападете на мене і це призведе до дечого жахливого.
Люте обличчя Баста застигло. Його очі округлилися. Він відпустив Хроністове горло, і з його плечей зникло напруження. Він почав опускатися назад на подушки канапи.
Хроніст відвів руку назад і ще раз дав йому ляпаса. Удар вийшов навіть гучніший, аніж першого разу.
Баст іще раз показав зуби, а тоді спинився. Його погляд пурхнув до Хроніста, а тоді — вбік.
— Ктей знає, що ви його боїтеся, — сказав Хроніст. — Знає, що я використаю це знання проти вас. Воно однаково вами маніпулює. Якщо ви не нападете на мене, це призведе до дечого жахливого.
Баст заціпенів, мов паралізований, застигши десь посередині між стоянням і сидінням.
— Ви мене слухаєте? — озвався Хроніст. — Нарешті прокинулися?
Баст зі спантеличеним зачудуванням на обличчі поглянув на писаря. На щоці у нього утворювався яскраво-червоний слід. Баст кивнув і поволі опустився назад на канапу.
Хроніст відвів руку назад.
— Що ви зробите, якщо я вдарю вас ізнову?
— Виб’ю з вас усі кишки, — серйозно відповів той.
Хроніст кивнув і знову сів на свою канапу.
— Я суто теоретично погоджуся з тим, що Ктей знає майбутнє. Це означає, що воно може багато чим керувати, — Хроніст підняв палець. — Але не всім. Фрукти, які ви сьогодні їли, все одно здавалися вам солодкими, чи не так?
Баст повільно кивнув.
— Якби Ктей було таке лихе, як ви кажете, воно шкодило б вам усіма можливими способами. Але воно так не може. Воно не змогло завадити вам викликати сміх у свого Реші сьогодні зранку. Не змогло завадити вам насолодитися сонячним промінням на обличчі або цілувати фермерських доньок у рожеві щічки. Правильно?