Знову пішов дощ, і порив вітру бризнув Бастові в обличчя важкими краплями. Очі в нього були темні й зосереджені. Знову повіяв вітер, і кінець гілки спалахнув яскравим жовтогарячим сяйвом.
Описуючи розпеченою вуглинкою сяйливу дугу в повітрі, Баст заходився показувати нею то на одного чоловіка, то на другого й наспівувати:
Зерна. Жорна.
Древо й камінь.
Вітер, води.
Бешкет п’яний.
Закінчив Баст, показуючи підпаленою гілкою на бороданя. У світлі від вогню його зуби здавалися червоними. Його обличчя було аж ніяк не усміхненим.
Епілог. Тиша в трьох частинах
Знову настала ніч. У шинку «Путь-камінь» запала тиша, і це була тиша в трьох частинах.
Найочевиднішою частиною була порожня лунка тиша від того, чого не вистачало. Якби невпинно йшов дощ, він вистукував би по даху, заливав би піддашки й поволі змив би тишу в море. Якби в ліжках шинку лежали закохані, вони зітхали б, стогнали б і обернули б тишу навтіки від сорому. Якби була музика… але ні, звісно, ніякої музики не було. Власне, нічого з цього там не було, а тому тиша залишалася.
За стінами «Путь-каменя» з-поміж дерев долинали ледь чутні звуки гуляння десь удалині. Гра на скрипці. Голоси. Тупання черевиків і плескання в долоні. Але звук був тонкий, як нитка, і зміна напрямку вітру розірвала його, тож зосталися лише шурхіт листя й щось дуже схоже на далекий крик сови. Це також затихло, не зоставивши по собі нічого, крім другої тиші, яка чекала, наче нескінченно затриманий подих.
Помітити третю тишу було нелегко. Ймовірно, послухавши годинку, її можна було б уловити в холодному металі десятка замків, міцно замкнених, щоб відігнати ніч. Вона лежала в неоковирних глиняних глеках із сидром і порожніх місцях серед пивниці, там, де мали стояти стільці та столи. Вона була у строкатому болю від синців, що проступили на тілі, а ще в руках чоловіка, на якому були ці синці, коли він здерев’яніло піднявся з ліжка, зціпивши зуби від болю.
Цей чоловік мав по-справжньому руде волосся, полум’яно-руде. Очі в нього були темні й відсторонені, а рухався він із витонченою впевненістю злодія серед ночі. Він зійшов донизу. Там, за вікнами, щільно затуленими віконницями, він здійняв руки, наче танцюрист, переніс вагу на другу ногу й поволі зробив один-єдиний бездоганний крок.
«Путь-камінь» належав йому, так само як і третя тиша. Так і годилося, бо це була найбільша тиша з трьох, яка огортала інші. Вона була глибока й широка, як кінець осені. Вона була важка, як великий обточений річкою камінь. Вона була терплячим звуком людини, що чекає власної смерті, схожим на той, який видає зрізана квітка.
Літературно-художнє видання
Ротфусс Патрік
Страх мудреця
Головний редактор С. І. Мозгова
Відповідальний за випуск А. І. Мельнікова
Художній редактор Ю. О. Дзекунова
Верстальник О. В. Целуйко
Підписано до друку 13.10.2023.
Формат 60х90/16. Друк офсетний.
Гарнітура «Newton». Ум. друк. арк. 79.
Наклад 5000 пр. Зам. № .
Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
Св. № ДК65 від 26.05.2000
61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, буд. 24
E-maiclass="underline" cop@bookclub.ua
Віддруковано в АТ «Харківська книжкова фабрика “Глобус”»
61011, м. Харків, вул. Різдвяна, 11.
Свідоцтво ДК № 7032 від 27.12.2019 р.
www.globus-book.com
