— Де ви були? ХТО може підтвердити ваше алібі?
Ірена мовчала.
— Сусіди бачили вас... Три дні тому вас бачив сусідський хлопчик. Чи варто заперечувати?
Він дивився на неї, гидливо скривившись. Ірена теж подивилася на себе його очима і вжахнулась: адже він вірить у всю цю нісенітницю!.. Перед ним сидить виплодок пекла — жінка, що холоднокровно вбила трьох дітей!
Ірена мимоволі зіщулилася. Погляд слідчого присмоктався щільніше:
— Ви розмовляли вчора з сусідською дитиною? З Валентином Єльником десяти років?
— Так, — сказала вона механічно.
— Ви кликали його до себе? Попити чаю?
Ірена мовчала. Тепер вона взагалі перестала будь-що розуміти; під доскіпливим поглядом думки, зазвичай неквапливі, перестали рухатися взагалі. Заціпеніння.
— ...Пані Хміль, вам краще зізнатися відразу. Для користі справи — для мене і для вас.
— Я не винна... — сказала вона через силу.
— Ви можете пояснити, де були три дні тому? Місяць? Півроку?
Ірена мовчала.
Ще вчора... Ні, ще три години — три ЗОВНІШНІ години тому — вона вийшла з будинку... Зі справжнього свого будинку... Замкнула ворота... Її проводжав Сенсей — нормальний, суворий вовкодав, без ковтяхів на череві і без замашок вертлявого пуделя...
Який чорт тягнув її? НАВІЩО вона вплуталася...
Думки ще трохи поскрипіли й зупинилися — ніби іржава карусель.
— Пані Хміль, ваше мовчання справді не допоможе — скоріше ускладнить... Повторюю запитання: де ви були протягом десяти місяців, і хто може підтвердити, що ви дійсно там були?
— Я не винна... — сказала Ірена, і голос її затремтів.
Слідчий подався наперед — імовірно, на своєму віку він частенько чув цю фразу і тепер ловив у очах підслідної прикмети безсоромної брехні.
— А як ви поясните всі ці знахідки — у вашому будинку й у вашій машині?
— Я не винна... Це хтось інший...
— Себто хтось інший жив у вашому будинку і користувався вашою машиною?
— Так...
— Ви розумієте, що це звучить геть непереконливо?
Вона розуміла.
Вона розглядала власні долоні, але перед очима у неї стояли дві позначки на пагорбі — два прутики, ніби саморобні футбольні «ворота...»
Цікаво, якщо там корова пройде, — пан Петер із експертами отримає в лабораторії корову? Ні... Канал працює тільки на неї, на Ірену, — саме так улаштував цей світ пан моделятор — довільно чи мимоволі...
— Я не винна, — сказала вона, не підводячи очей. — Моє алібі... може підтвердити пан Анджей Кромар.
Вона скористалася правом на телефонний дзвінок. Єдиний.
І набрала номер Анджея.
Довгі гудки. П’ять, десять, п’ятнадцять...
— Ще один, я не додзвонилася! — в розпачі повідомила вона слідчому.
Той насупився:
— Спробуйте ще... протягом хвилини.
Вона дивилася на телефон, перебираючи в думці всі відомі їй номери; час минав.
Вона набрала номер довготелесого професора східної літератури — зайнято. Короткі гудки...
Що за трагічний балаган...
Вона набрала телефон Карательки — і чомусь відразу заспокоїлася. Те, що відбувається всередині моделі, — не більше, ніж гра, в реальному житті вона нізащо не додумалася б до такого незвичного ходу...
— Це пані Хміль, — повідомила вона у відповідь на байдуже «Алло». — Я дзвоню з поліції... мене підозрюють у тому, що я... маніячка. Чи не могли б ви пояснити цим людям, що я...
Вона затнулась. І мовчала секунд десять — аж поки Карателька без єдиного слова не поклала слухавку на важіль.
На щастя, у камері вона була сама. Їй вистачало часу для роздумів; вона лежала на жорсткому тапчані, натягнувши до підборіддя сіру казенну ковдру.
Анджей змоделював усе це... з метою, яка відома самому Анджею. Ще, можливо, панові Петеру, але Ірені чомусь мало в це вірилось. Анджей змоделював... ось що означала листівка: «Ну, я пішов... Привіт». Ще одна листівка — та, яку Ірена виявила в своїй поштовій скриньці — інша... Теж нагадування.
«Усередину моделі веде лише один канал. Чи за іронією долі... чи за дивним наміром пана Анджея... чи ще з якоїсь причини — але це ВАШ канал, Ірено. Нікого, крім вас, модель не впустить...»
Гаразд. Анджей залишив цю лазівку, знаючи, ймовірно, що в критичній ситуації пану Петеру нічого іншого не залишиться, як запхати туди Ірену, яка нічого не підозрює... У той час як вихід із її персонального каналу веде прямо в мишоловку. Будинок, начинений доказами, світ, оточений правосуддям... Це що — маленька помста?!