Петер насупив брови. Йому незрозуміла була її усмішка.
Вона знизала плечима:
— Зроду не вникала у ваші таємниці...
— Це, власне, формальність, — м’яко сказала жінка. — Але без вашого підпису ми не можемо...
«На канапу... — подумала Ірена стомлено. — І днів зо два не висовувати носа з-під пледа. Відновлювати внутрішню екологію...»
Вона таки підписала. Петер довго вдивлявся в папір, ніби сумніваючись у справжності Ірениного автографа.
Між тим офіціант приніс смаженину, і документ спішно прибрали — від жирного соусу подалі.
— Бачите... Основна спеціальність вашого колишнього чоловіка — моделятор.
Гарячий соус стікав краплями — м’ясо, просмажившись над вогнем, неначе побажало знову прибрати первинного вигляду і скористалося кривавим томатом. «Ось так і жінки...» — подумала було Ірена, але доводити повчальну думку до кінця не вельми хотілося.
— Отже, моделятор, — голос Петера знизився до шепоту. — Експериментатор... І сталося так, що в процесі експерименту ваш чоловік створив...
— Мій колишній чоловік, — мимохідь виправила Ірена.
— Ваш колишній чоловік... створив функціонуючу чотиривимірну модель. У тимчасовому режимі десять до одного...
— Добре, — автоматично кивнула Ірена, бо обоє її співрозмовників явно чекали хоч якоїсь реакції.
Жінка поперхнулась. Петер глитнув шмат:
— Ви не зрозуміли... Він перебуває ВСЕРЕДИНІ моделі. Ми маємо відомості про те, що він живий і здоровий... В той же час його поведінка наводить на думку про шок. Про розлад сприйняття...
Ірені уявився Анджей, котрий сидить всередині свого сірникового міста — найвища вежа ледь дістає йому до плеча. «Це? Дурниці, так, моделька...»
— Я щось не дуже вас розумію, — зізналася вона відверто. — Але обіцяю подумати.
...Приблизно місяць тому вона отримала листівку без підпису. Текст був надрукований безликим принтером, але вона відразу зрозуміла, хто відправник.
На листівці не було нічого особливого — просто типовий міський пейзаж. Якийсь магазин із яскравою вітриною. Вивіска над входом, щось на зразок «Святкові жарти і сюрпризи». Вулиця, перехожі, діти, звичайні жанрові сценки...
«Ну, я пішов, — написано було на зворотному боці. — Привіт».
Вона довго крутила листівку в руках. У якийсь момент навіть занепокоїлася — їй вчувся натяк на самогубство... І, можливо, будь-яка інша людина, відправляючи таке послання, справді думала б про суїцид. Будь-яка інша — але не Анджей.
Він був із тих, хто НІКОЛИ не накладе на себе руки. Навіть у помислах.
Що він мав на увазі? (Вона думала про це вже кілька днів, а потім переключилась на звичне. Зрештою, все це в далекому минулому — Анджей...)
Анджей.
Вона сіла на канапі. Будинок спав; дрімала на журнальному столі черепаха, і Сенсей теж, імовірно, спав у своїй будці (хоча варто випадковому перехожому пройти вздовж паркану, як уся околиця тут же почує, який буває Сенсей).
А ту листівку вона вже давно викинула. Разом із іншим паперовим непотребом.
Спочатку була прохідна. Потім внутрішній бар’єр, іще один, потім іще. Звідусіль витріщалися рачачі очі телекамер; на всіх постах пан Петер пхав у спеціальне гніздо своє посвідчення — зелену пластикову картку. І ще одну картку — червону, виготовлену спеціально для Ірени; лампочки блимали згідливо, і зосереджені охоронці знімали блокування з броньованих дверей.
— Вибачайте за, е-е-е, деякі незручності...
Ірена зверхньо посміхалася. Для того щоб захистити цю їх хвалену секретність, досить було б посадити біля входу одного-єдиного Сенсея.
За черговими дверима виявилась оббита корком, напхана апаратурою кімната; Ірена з цікавістю озирнулась.
Петер нервово потер долоні:
— Кави хочете?
Найбільший і найскладніший прилад, що примостився біля входу, виявився комбайном-кавоваркою. Ірена зроду таких не бачила.
— Автомат для миття посуду теж у вас є?
Петер не відповів. Підсів до мініатюрного монітора, поклацав кнопочкою, стомлено сказав комусь невидимому:
— Виведи на нас його фіздані...
Кавоварка засичала, випускаючи цівку ароматної рідини. В її шипіння вклинився інший звук — достоту фонограма з фільму про лікарів-убивць.
Розмірені удари серця. Звук подиху — вдих-видих... Екран монітора ожив, засвітився якоюсь розгорнутою діаграмою. Світлові стовпчики підстрибували і опадали.
Ірена підійшла до верткого крісла.