Створення карт, що вибірково реагують на певні елементарні категорії — наприклад, рух чи колір у зоровій картині навколишнього світу, — може включати синхронізацію тисяч нейронних груп. Деякі картування відбуваються у розрізнених, анатомічно встановлених, «попередньо закріплених» ділянках мозкової кори, як у випадку з кольором: колір формується переважно у ділянці V4. Але більша частина кори є пластичною, плюрипотентною «нерухомістю», що може слугувати (у певних межах) для будь-якої необхідної функції. Отже, та ділянка, що у людей зі слухом становить слухову кору — у людей із вродженою глухотою може бути перерозподілена під зорові потреби, так само як і те, що у нормальних умовах є зоровою корою — у людей із вродженою сліпотою може набути іншого сенсорного призначення.
Ральф Сіґель, спостерігаючи за нейронною активністю мавп, які виконують певне завдання на зорове сприйняття, як ніхто інший знав про прірву між мікро-методами, у яких електроди вживлюються в окрему нервову клітину для запису її активності, і макро-методами (МРТ,[318] ПЕТ[319] тощо), що демонструють реакцію цілих ділянок мозку. Усвідомлюючи необхідність чогось проміжного, він першим запропонував дуже нестандартний оптичний мезо-метод, що дав йому змогу спостерігати за десятками чи сотнями нейронів під час їхньої взаємодії і координації один з одним у реальному часі. Одним із його відкриттів, на перший погляд неочікуваним і незбагненним, стало те, що нейрональні констеляції чи карти можуть змінюватися за лічені секунди відповідно до того, як тварина вивчає чи пристосовується до різних вхідних сенсорних сигналів. Це дуже перегукувалося з Едельмановою теорією відбору груп нейронів, і ми з Ральфом провели немало часу, обговорюючи подальше значення його теорії один з одним і з самим Едельманом, якого, як і Кріка, зацікавила робота Ральфа.
Коли йдеться про сприйняття об’єктів, Едельман любить говорити, що світ не «обклеєний ярликами»; сприйняття не з’являється «вже розкладеним на об’єкти». Ми маємо витворити сприйняття через власну систему категорій. «Будь-яке сприйняття є актом творення», — говорить Едельман. Коли ми рухаємося, наші органи чуття збирають зразки світу й на основі цього у мозку формуються карти. А з набуттям досвіду виникає селективне зміцнення тих картувань, що відповідають успішному сприйняттю — успішному в тому, що, як вони засвідчують, є найпридатнішим і найпотужнішим для побудови «реальності».
Тут Едельман говорить про подальшу об’єднувальну діяльність, властиву складнішим нервовим системам — він називає це «повторною сигналізацією». Говорячи його термінами, сприйняття, наприклад, крісла, зумовлене насамперед синхронізацією активованих груп нейронів для формування «карти», а потім подальшою синхронізацією низки розрізнених картувань по всій зоровій корі — ці картування стосуються багатьох різних сприйняттєвих аспектів крісла (його розмір, форма, колір, «ніжковість», відношення до інших його різновидів — крісел із бильцями, крісел-гойдалок, дитячих крісел тощо). Таким чином, досягається розмаїте і гнучке сприйняття «крісельства», і це дає змогу вмить розпізнавати численні різновиди крісел як крісла. Таке сприйняттєве узагальнення є динамічним. Отже, може постійно оновлюватися і залежить він активного й нескінченного гармонійного поєднання численних деталей.
Такий взаємозв’язок і синхронізація нейронного «пострілу» у віддалених одна від одної ділянках мозку є можливим завдяки дуже багатим зв’язкам між картами мозку — зв’язкам, що є реципрокними[320] й можуть містити мільйони волокон. Сигнали від, скажімо, торкання крісла, можуть зачіпати один набір карт, а сигнали від його споглядання — інший. Повторна сигналізація відбувається між цими наборами карт як частина процесу осягнення крісла.
Категоризація є основним завданням мозку, а повторна сигналізація дає можливість мозку категоризувати його власні категоризації, потім рекатегоризувати їх і так далі. Цей процес є початком величезного висхідного шляху, що уможливлює усе вищі рівні думки й свідомості.
Повторну сигналізацію можна назвати свого роду нервовою Організацією Об’єднаних Націй, у якій десятки голосів говорять водночас, і в їхні розмови безперервно вплітаються найрізноманітніші повідомлення із зовнішнього світу, зводяться у єдину картину, відповідно до того, як співвідноситься нова інформація і виникають нові проникнення у сутність.
318
МРТ — магнітно-резонансна томографія — томографічний метод дослідження внутрішніх органів і тканин з використанням фізичного явища ядерного магнітного резонансу.
319
ПЕТ — позитрон-емісійна томографія — метод медичної радіоізотопної діагностики.