Надзвичайно цікава спорідненість цих способів виливання з технікою українських золотарів. Занесене греками, а почасти, мабуть, і східніми народами на Київську Русь майстерство золотих та срібних річей переховалось на Україні, звичайно в дуже здемократизованому вигляді, і до наших часів. В козацькі часи як оздоби, так і дрібний посуд були дуже поширені, і більшу частину виробів з благородних металів, як на це вказують написи, безперечно виробляли місцеві майстри. У дальшому праця їх звелась головним чином до виробу дукачів, сережок, каблучок та перстнів. вінчиків та обкладів на образах та инших звичайних дорожчих річей, що їх вживає селянське та міщанське населення України. Озлоби ці виробляють золотарі головним чином у Київі, Чериигові, Ніжині, Харкові та в инших великих містах; дарма що сильну конкуренцію їм роблять фабричні вироби, вони все-таки не зникли й лосі, мабуть, найбільше тому, що й до останнього часу не припинився ще місцевий виріб церковних річей, риз на. образи, підвісок (ех voto), та й для направ потрібні теж майстри Всі ці золотарі, що існують і тепер, практикують в своїх немудрих виробах цілком той самий спосіб, шо ним гуцульські мосяжники виробляють свої мідні оздоби. У своїх виробах золотарі з незвичайною сталістю дотримують старовинних традицій у формах га в рисунку, навіть там, де сторонні впливи були цілком можливі. Гак, наприклад, харківські золотарі, як розказувала небіжчиця Е П. Родакопа, виробляють два сорти сережок; один — для українського населення, другий — для сусіднього великоруського, а дукачі - виключно для українців, вживаючи для того тільки старовинні зразки.
г) Обробка рослинних матеріялів. Одною з найстаріших та найпростіших форм пристосування техніки до рослинних матеріялів було рубання та заготовлення дерева Рубання дерева, як і скрізь, провадиться тільки зимою за допомогою сокири, а иноді самої пилки. Починають рубати дерево звичайно з того боку, куди воно мусить впасти Кати надруб перейде за половину діямстра стовбура, починають підпилювати чи підрубувати дерево з другого боку; притому иноді двоє людей стають з боків та тягнуть за мотузки, що раніше прив’язані до верхньої частини дерева. Зрубане дерево очищують од гілок, які складаються окремо, а стовбур розпилюють на частини, або залишають для вивозу з лісу цілим, або, нарешті, тут-таки розпилюють його на лошки чи бруси. У великих лісах на півночі України зрубані стовбури котять або підвозять до річки, де їх зв'язують у плоти. На Карпатах дерева спускають до річки по жолобах з дощок та залишають їх на березі для майбутніх плотів. Плоти зв’язують звичайно гнучким гіллям чи корінням хвойових Дерев. На Дніпрі плоти роблять або дуже великі, коли вони призначені за пороги, цебто на Херсонщину, або вдвоє менші, ко. и вони не йдуть далі Катеринослава. Доправа дерева до Кнїва плотами практикувалась уже в перші часи будування Київської Печерськоі Лаври, притому великі стовбури дерев возили на гору зимою на конях, а иноді тягли й просто на руках. ІІідіймають сплавлені стовбурі з річки на берег і тепер по двох стовбурах, покладених поперек на березі, за допомогою окремого приладу, шо нагадує спосіб, яким ескимосн витягають на берег забитих фок. Але взагалі рубання, заготовлення та сплав лісу у нас коли й відзначається оригінальністю, то хіба що на прикарпатській Україні, головним чином по річках Пруті й Черемоші та почасти по Дністрі, де це стало головною зимовою працею, шо вимагає видатної зручности, сили та спритности. Озброєні своєю цапиною, або, як там вимовляють, ципинов, гуцули ведуть плоти по крученій гірській річці, засіяній скелями, щохвилі ризикуючи або розбити цілого плота, або свою власну голову, або й те й друге разом, безперестанку виробляючи справжні акробатичні штуки на мокрих, ковзких стовбурах, що танцюють та коливаються під ногами. Всі ці труднощі ускладнюються ще тим, що там плоти часто прнходнться спускати по шлюзах, цебто з галовокружною швидкістю та з дуже великою небезпекою, до якої можна прирівняти хіба що переводіння плотів через Дніпрові пороги. Спуск плотів по Десні та по Дніпрі в порівнянні з цим є справою, шо не вимагає найменшого зусилля.