5 шкур.
Не спиняючись на шевстві та лимарстві, що їх способи не відзначаються ніякими видатними особливостями, зауважимо тільки, що ці ремества, особливо шевство, так само як і взагалі шкуряне діло, йдуть до занепаду під впливом удосконаленої заводської тз мануфактурної техніки. Народне ре-мество, коли б не дбали про штучну підтримку кустарних промислів, стикаючись з вищою культурою та капіталізацією, неминуче завмирає. Жалкування за це чуємо з усіх центрів шкіряної промисловосте з Новгород-Волинського повіту на Волині, з Переяславського повіту на Полтавщині та кн. Трохи краще стоїть справа в українських повітах на Курщині, де u Суджанському повіті чоботарський промисел почав розцвітати саме з того часу, як чоботарі припинили цілком домашню виробку шкури та стали купувати її на фабриках. Не зле стоять також справи в київських чоботарів; прославлений Шеа-ний Двір, що був подібний до якогось цехового дому, перетворився тепер в ремісничу школу з крамницями взуття в нижньому поверсі А взагалі шкуряне виробництво, що повстало та розвинулось головним чином у Середній Азії, прищепилось під впливом татар значно більше в східній Росії та раніше стало там предметом заводської промисловості! Тому-то шкуряне діло в Великоросії, дарма що там так панують постоли, розвинулось до значно більшої технічної удосконалености, ніж на Україні.
д) Обробка вовни розподіляється на Україні з одного боку на виріб повсті, а далі вже на виріб шапок — шаповальство, на плетення та ткання поясів, на виріб сукна І, нарешті, на ткання килимів, чн коцарство. Щодо повсті, чи лпмців, то це виробництво поширене в досить малій мірі та обмежується заготовленням цього матеріялу для підбивки хомутів, оббивки дверей тощо, а головним чином для виробу валенок. брилів та шолом те. чи яломків (шапок) Після обробки вовни на гак званій струні її накладають в кілька тонких верств на полотно, прискають водою, а потім, прикривши знову полотном, згортають, наверчують на «трубку», щоб вона була щільніша. Шерстобитн займаються також і виробом eo-ty, прядучи вовну на спеціяльному «станку». Але шерстобитство та прядіння вовни тепер уже майже цілком завмерлі ремества; їх заступає машинова обробка вовни, що значно ліпша, безпечніша для здоров'я і значно дешевша.
Пережиток плетення вовняних річей зустрічаємо ще тільки у виробі крайик, цебто вузьких поясів, що їх не тчуть, а плетуть. Майстерні селянки звичайно самі перебирають вовну та прядуть її на звичайних прядках, а вже потім прядиво плетуть на тонких патичках, що потім виймаються з плетива. Для обарвлення таких поясків вживали раніше червець, цебто кошеніль, а тепер фарбують їх звичайною аніліновою фарбою, що купується на базарі.
З-ломІж тканих вовняних виробів передусім треба зазначити запаски, шматки рідкої та досить грубої вовняної тканини, що ними жінки об торгають кругом нижню частину тіла, підперезуючи їх тонкими, теж вовняними поясками, чи крайками. Запаски робити досить легко, але це виробництво швидко зменшується, бо шо примітивну частину туалету заступають тепер спідниці. Фарбують запаски на чорний або темна-синій кольор І носять їх майже виключно до праці, під час жнив чи на городі.
Удосконаленою формою запаски е плахта, Про форми та поширення плахт скажемо в главі про одежу; тут ми мусимо тільки зазначити, що їх також тчуть на верстат), чи кроснах, але ткання їх вимагає значно більшої умілости та розрахунку, бо їх роблять з вовни ріжних кольорів, а иноді й з домішкою шовку, Плахти, хоч І які вони гарні, тепер виходять також Із моди, а в деяких місцевостях України вони вже цілком зникли.
Як виріб повсті та грубої вовняної тканини, так І суконне виробництво Існувало » старій Київській Русі ще перед прийняттям хреста Звичайне селянське сукно й досі ще на Україні тчуть на такому самому верстаті, як і полотно, звичайно з иншими приладами, а потім валяють його на млинових валютах, щоб надати йому більшої гнучкости та м’ягкости. Кольор виробленого сукна б у Hat або натуральний, або штучний. З цілком білої вовни виробляють біле сукно, що йде на жіночі свити та юпки, що їх носять майже по цілій Україні, а також і на чоловічу та жіночу одежу на Угорській Русі. Біла вовна, мішана з чорною, дає сіре сукно, що його вживають на півночі України, особливо на Волині та в Галичині; в инших місцевостях сукно цього Kfwit.npy йде тільки на найдешевшу одежу для бідніших людей. В більшій частині України на чоловічу одежу вживають темне, сіро-брунатне сукно, що питім вигорає на сонці та ста* ясно-брунатним У північно-західній частині України виробляють також І цілком чорне сукно, переважно з фарбованої мішаної вовни, а в ГуцульшннІ фарбують переважно червцем на яскраво-червоннй кольор, що колись, мабуть, панував у цілій Галичині та, може, надав ЇЙ і назву Червоної Русн.