Мабуть, це була дуже старовинна форма слав'янського селища, і такі двори утримались теж подекуди в Великоросі!, особливо на півночі, хоч гам під впливом двох культур,- з одного боку скандинавської, а з другого — фінської,— житло набрало зовсім иншого, цілком особливого характеру; коли в ньому й трапляється замкнутість, то це натягає там у приміщенні житла та господарських будов у двох поверхах, притому до верхнього поверху будують навіть похилий «вз'їзд». Щодо великоруських закритих постоялих дворів, то вони подібні більше до східніх караван-сараїв, ніж до славянських дворів, що про них саме у нас мова.
Ми вже зазначили, що в самій Гуцулыцині, в міру того як оседки спускаються в долини, хата починає ізолюватись від господарських будинків та поволі відкривається. Зачинається це звичайно з того, що перед хатою шикають гражди, і таким способом двір, зостаючись, як і раніше, чотирьох-кутним, стає відкритим спереду; подібне явище помічаємо і в бойків (село Бряза). Потім розкриття двору йде далі і наслідком того зостається лише один кут, утворений тільки хатою та господарськими будинками (табл. ѴШ, d). Нарешті, хату ізолюють остаточно, вона втрачає поволі й задні прибудови І сполучена тільки з коморою. Такий вигляд має найтипо-віший сучасний український двір, дальша його еволюція полягає в тому, що наділяється й комора, що сполучена з хатою, перетворюючись в другу половину хати; про не детально скажемо нижче.
Зрозуміла річ, що все сказане вище стосується тільки до еволюції двору, та й то приймаючи за первісну його форму гуцульський оседок з граждою. Однак твердити, що саме така й є еволюція взагалі, поки що не можна; принаймні поки не буде остаточно з'ясована еволюція слав'япської хати та поки не буде розв’язане питання про центр розселення слав’ян
Хата
а) Загальний вигляд та характер. Загальнопоширене уяв-ління про українську хату як про утульний кокетливо біленький будинок під чистенько пригладженою та підстриженою стріхою, що виглядає з-поміж дерев та кущів, що оточують його, майже цілком відповідає дійсності й тепер. З дуже невеликою кількістю винятків цей тип домінує на цілому просторі України, дарма що місцеві умови та будівельний матеріял такі ріжноманітні, що економічний стан не всюди однаковий та що не однакові й сусідні впливи. На західніх схилах Карпат, в Угорській Русі, на «Зеленій» Буковині, в Бесса-рабії ці біленькі українські хаткн споріднено епливаються ч майже цілком подібними хатами румунів, а ще далі й сербів, а далі иа північ словаків та чехів. Ще далі на північ вони недуже різко, хоч і дуже помітно, відзначають ся від польських «халуп».
Але вже у північній смузі, на Волині та на Чернигівщині, білу крейдяну барву заступає жовто-глиняпа, а ще далі на Поліссі, як на волинському, так ї на яернигівському, дерев’яний кістяк хати стає вже голнй, і тільки де-не-де білі плями навколо вікон вказують на традицію, що не зовсім ще заникла. Темно-сірі хати поліщуків з закуреними низькими дахами з драні нагадують уже найубогіше гуцульське житло на Карпатах та непомітно зливаються з будинками білорусів, відріжняючись од них тільки деякими подробицями. Але загалом, зостаючись вірні своєму загальному типові, характеристичні українські хати тягнуться широкою смугою через цілу середню та південну Україну, од підніжжя Карпат на схід до Орловської, східніх частин Курської та Вороніжської губерній, де зненацька, без жадного переходу, стикаються з гемними брусованими великоруськими хатами, з двосхилими дахами та без жадного сліду садків чи взагалі якої-небудь рослинности, що оточувала
б хату. Отже, зовсім однаковий на цілому просторі країни цей загальний тип української хати став одною з найголовніших та найвиразніших етнографічних ознак українського племени.
Певна річ, що все сказане не обмежується тільки цими загальними рисами, загальним вражінням. Ми побачимо далі, що в деяких глибших рисах, як, наприклад, у плані тощо, існує теж виразна та дуже многозначна з етнографічного погляду єдність типу української хати. Проте, приглядаючись ближче до подробиць цього загального типу, ми зараз же помітимо цілий ряд місцевих одмін, що залежать уже не стільки так од етнічних традицій, смаку та нахилів, як од ріжноманітности місцевих умов, будівельного мате-ріилу. а значить і способів будування.