2) Турлучиі хати або хати на сохах. Всі земляні будови, що ми їх уже описували, відзначаються тим, що в склад їх стін або зовсім, або майже зовсім не входить дерево, і його в цих будовах вживають, крім вікон, тільки для стелі та для крокв. У турлучних хатах дерево грає вже значно важливішу ролю, бо з нього будують кістяк не тільки стріхи, а й цілої хатн. Спланувавши хату, в ті місця, де мають бути її кути, вбивають у землю сохи, цебто досить товсті стовпи. Потім верхні кінці цих сох сполучають одним або двома рядами горизонтальних брусів чи балок, що звуться зруб, або ощеп, бо їх зарубують на кінцях у замок; на цей оіцеп настилають сволок та слижі, цебто балки для стелі (принаймні в житлі), а над стелею ставлять крокви для стріхи. Сохи були раніше справжні сохи, цебто мали
нагорі природне роздвоєння; а тепер це так звані шулі, тобто звичайні бруси, часом досить товсті (до шести вершків завтовшки); на верхньому кіпці в них вирубують глибку, чи чоп. Між сохами вбивають кілки або вкладають поперечні перекладини, а до цих перекладин прибивають дальшу обшивку хати; цілу хату конче потім обмазують глиною. Обшивка ця має свої варінції відповідно до місцевих умов.
З-поміж турлучних будов передусім звертають на себе увагу хати з соломи та глини. В них вздовж майбутніх стін, між сохами, вертикально та досить близько один від одного вбивають в землю дерев'яні кілки, а їх верхні кінці впускають в ощеп хати. Потім з житньої соломи звивзють довге та досить товсте перевесло і заплітають його між кілками зовсім так, як плетуть тнн з хворосту, але солому, звичайно, прибивають якомога щільніше, щоб не зоставалось щілин. Потім ці виплетені з соломи зовні та зсередини обмазують товстою верствою глини, змішаної з кізяком, найкраще овечим. Цей спосіб будування має назву скрутнювання та прн старанній праці дає будинки видатної міцности. Одному з наших співробітників довелось бачити на Херсонщині збудовану таким способом хату, що стоїть коло 200 літ та яку, як переказують люде, колись палили ще татари. Таких хат, як свідчать відомості О. Я. Шульгнка (ми запозичуємо ці деталі з його ще не виданої статті), тепер ставлять небагато, і вони тримаються тільки в тих місцевостях Херсонщини, де сіють ще багато жита. Крім того, їх досить ше багато в південній частині Поділля та в Бессарабіі.
В місцевостях ближче до Дніпра, в південній смузі України хати З таким самим кістяком ставлять з очерету, чи комишу; очерет зв'язують в тонкі пучки та прив язують як зсередини, так і ззовні до так званих глиць. цебто поперечних лат, вставлених між сохами, і роблять цс так з таким розрахунком, щоб кожний пучок з одного боку припадав на нроміжжя між двома пучками з другого боку, щоб не було порожніх місць. Обв’язавши таким способом хату, її так само, нк і солом’яну, обмазують з обох боків глиною з соломою чи з половою, а далі звичайно білять. Очеретяні хати не такі міцні, як земляні, але далеко дешевші, бо, маючи здобіль очерету на дніпрових плавнях, їх роблять значно скорше і коло них менше праці.
З будов на сохах найбільше поширені хати, плетені з лози чи хворосту та обмазані глиною; цим хатам переважно належить назва мазанок. Кістяк для них роблять цілком такий самий, як і для попередніх, але замісць соломи та очерету тут вживають лозу або хворост і ними заплітають простір між сохами чи шулами. а після того вже йде традишйне обмазування глиною та білення. Нам траплялось чути, що в деяких місцевостях стіни робили з подвійної ліски, а в нроміжжя між лісками набивали якомога щільніше глину; глиною обмазували ліски й зовні; але на свої очі бачити таких плетених хат нам не довелось, хоч можливо, що сторожка на малюнку вишки, в кінці книжки Попки—Черноморскіе козаки, й являє собою щось подібне до такого роду будов. Хати з лози або з хворосту на зверхній вигляд нічим не відріжняються од валькових або очеретяних хат.
3) Дерев'яні хати. Хати з дерева можна поділити на дві категорії:
а) хати у шули, у стовпи, у слупи. у закидку; та б) хати у зруби. Перша категорія безпосередньо підходить до турлучних будинків, з тою тільки ріжницею, що в хатах цієї категорії ліску заступають досить товсті бруси або короткі дрючки; а друга категорія луже відріжняється від усього того, що ми досі описували, та наближається своїм характером до типів північного житла.