Через хвилі насильства в американській історії складно здійснити будь-яке просте порівняння між «до» й «після». Звісно, на початку ХХІ століття американцям усе ще загрожували високі ризики: значний відсоток їх або вже став жертвою насильницького злочину, або іноді ставатиме такою жертвою у своєму майбутньому житті. Приміром, чверть чи більше жінок, мабуть, зазнаватимуть сексуального нападу в майбутньому. А втім, міжособистісне насильство (і насильство, що його державні чиновники реєстрували, і звичайне насильство, що його вони не реєстрували, як-от бійки, напади із сексуальною метою, побиття дружини, лупцювання дитини, шмагання, пограбування на вулиці) таки зменшилося. І трапилося це внаслідок кількох взаємопов’язаних причин. Одна з них, поза сумнівом, полягала в тому, що державна влада посилилася: державні органи набули більшої ефективності в контролюванні насильства в багатьох куточках країни. Періодичні «грубі порушення закону, вчинені натовпом», на які нарікав Лінкольн 1838 року, ставалися нечасто. Державні органи влади також запровадили масове навчання в школі, яке тримало хлопчиків подалі від вулиць і нав’язувало їм дисципліну. Сучасна економіка забезпечила громадян постійною й регламентованою роботою, а також комфортним рівнем життя, від яких погодилася відмовитися лише обмежена кількість людей. А ще зміни, викликані цивілізуванням, – зростання співчуття до ближніх, посилення відрази до крові й ран, формування самодисципліни (ці питання аналізуватиму в шостому розділі) – також, мабуть, угамували схильність багатьох американців вдаватися до насильства. Звісно, мешканці багатьох американських житлових районів у ХХІ столітті відчували, що їм зусібіч загрожує насильство. Приміром, у 2000 році для чорних підлітків імовірність стати жертвою насильницького злочину була вдесятеро вищою, ніж для білих жінок середнього віку. А втім, у довгостроковій перспективі американці загалом здобули більшу безпеку від нападів46.
Відчуття безпеки – це ще одне питання. Розбій на дорогах і групові напади з плином століть, мабуть, зменшувалися, здоров’я поліпшувалося, відчуття контролю за своїм життям в американців посилювалося, однак, імовірно, це відбувалося не пропорційно. Людей лякають повідомлення в новинах про драматичні злочини, особливо повідомлення, оприлюднені в місцевих ЗМІ, а ще люди страшаться злочинів, коли бачать навколо етнічно несхожих «інших». Позаяк сучасні американці жили в етнічно різнорідніших спільнотах і дізнавалися про більшу кількість випадків насильства, ніж їхні предки, то вони боялися нападу більше, ніж він їм насправді загрожував. Відчуття небезпеки може перевершувати реальність47.
В Америці колоніальної доби постійну небезпеку також становила бідність. Лейтем Кларк народився 1700 року в містечку Ньюпорт, острів Род-Айленд, у заможних батьків. У двадцять із лишком років він як коваль із середніми доходами пожив у кількох різних населених пунктах і переселився аж у провінцію Нью-Джерзі. У п’ятдесят із лишком років він продав свою землю й повернувся назад у Гопкінтон, одне з містечок у колонії Род-Айленд, де колись мешкав. Там він оселився разом із сім’єю свого сина Стівена. Через кілька років гроші від продажу землі скінчилися. Він знов силкувався працювати ковалем, однак у нього вже не було дорогих інструментів, потрібних для цієї роботи, тому він урешті звернувся по фінансову допомогу до чиновників у Гопкінтоні. Вони відмовили Кларку та спрямували його до місця народження – Ньюпорта. (Кларків син Стівен урешті-решт також зубожів, коли його дружина захворіла віспою. Невдовзі після того помер і сам Стівен.) Чиновники в Ньюпорті оскаржили в суді Кларкову вимогу щодо матеріальної допомоги, однак програли, тому запроторили його, бідного старигана за шістдесят, до містечкового робітного дому48.
Історія Лейтема Кларка та його сина Стівена була хоч і не типовою, проте достатньо поширеною, тож вона ілюструє ризики, на які наражалися люди тієї доби. Через приблизно 250 років після того економічне зростання й державна політика забезпечили базовим матеріальним добробутом (їжею, дахом над головою, одягом і всім іншим) більшу кількість американців. Проте не всіх. Поступ відбувався непостійно, після періодів збагачення наставали такі періоди зубожіння, що мільйони людей блукали дорогами в пошуках роботи. Навіть достаток ХХІ століття не усунув спадів у економіці, які породжували бурчання в животі.
Народжені з перевагою над іншими