Урешті-решт, які надійні ознаки того, що сучасні американці почувалися в більшій або меншій безпеці, ніж їхні предки? У шостому розділі ми розглянемо деякі ознаки тривоги, як-от вживання алкоголю та психічні розлади, однак є й певні поведінкові ознаки. Я вже згадував кілька таких: зменшення народження дітей і дитячої праці, рідші переселення. Загалом американці дедалі частіше ставили на майбутнє, інвестуючи у нього більше свого часу, грошей і емоцій: вони надалі здобували освіту, позичали гроші, щоб придбати житло, інтенсивно виховували дітей, планували вихід на пенсію та вдавалися до інших інвестицій і витрат, які мали сенс лише тоді, коли прийдешнє безпечне. Натомість в умовах нестабільності доречно або накопичувати ресурси, готуючись до ймовірної катастрофи, або розважатися, доки можна. Поміркуйте про ту впевненість у майбутньому, яку мають відчувати батьки із середнього класу, витрачаючи так багато часу, енергії і грошей на те, щоб спрямувати своїх дітей до професійної кар’єри, що дасть плоди лише через десятиліття. Наприклад, американці охоче платили набагато більше, щоб придбати житло в тих шкільних округах, де панують високі результати тесту, який оцінює розуміння письмових текстів, а нещодавно 2007 року американці відкрили понад 10 мільйонів банківських рахунків, на кожному з яких у середньому зберігалося понад 12 тисяч доларів, призначених для майбутньої плати за навчання їхніх дітей у коледжі чи університеті. (Американці попередніх епох також бралися за великі починання, як-от міграція на захід, однак їхні рішення здебільшого були зумовлені необхідністю – приміром, боргом, засухою і втратою спадщини, – а не довгостроковими планами.) Підстави для таких інвестицій захиталися на самому початку ХХІ століття, проте у тривалій перспективі в американців виникло відчуття більшої матеріальної забезпеченості95.
Більша безпека, впевненість і контроль значно посилили в американців опертя на себе (self-reliance) як складову американської добровільності. Коли гроші можна отримати в банку на розі вашої вулиці, супермаркет, що працює цілодобово, по вінця заповнено товарами, а поліцейські приїдуть, щойно ви зателефонуєте, то нескладно відчувати контроль над своїм життям, навіть якщо тут задіяно певний самообман. Наприклад, як засвідчило недавнє дослідження, мешканці штатів Північна Дакота й Південна Дакота, які применшували федеральну допомогу, начебто забули про те, що сільськогосподарські програми федерального уряду в 1930-х урятували десятки тисяч людей від цілковитого зубожіння. Чимало американців не помічають тих способів, за допомогою яких федеральний уряд надає їм безпеку, як-от правоохоронні органи, будівництво доріг, проєкти водопостачання, медичні дослідження, пенсії, прогнози погоди, контроль за якістю харчових продуктів, страхування депозитів тощо. У першому десятилітті 2000-х (за винятком періоду одразу після подій 11 вересня) більшість респондентів опитування Організації Ґеллапа погодилася з тим, що «уряд намагається зробити забагато справ, які варто передати приватним компаніям і окремим індивідам», і що вони вважають добровільні групи найліпшим способом допомоги людям у скруті. Хоч як це дивно, але більша безпека, що її забезпечив федеральний уряд, могла посилити в американців особисту впевненість і відчуття незалежності96.
А втім, ми маємо пригадати, що шлях до тієї безпеки був звивистим і нерідко завузьким. У середині ХІХ століття знижений рівень життя буквально зменшив кількість американців. У 1920-х і 1930-х роках спершу сільськогосподарська, а відтак і загальна депресія знівелювали роки економічного зростання. Після 1960-х дедалі вищий рівень вуличної злочинності налякав багатьох американців, спонукавши їх лишатися вдома. Від середини 1970-х нерівномірне економічне зростання примусило більшість американців важче працювати лише для того, щоб підтримувати той притаманний середньому класу стиль життя, на який вони сподівалися. Наприкінці першого десятиліття 2000-х мільйони нових власників житла втратили свої домівки. Упродовж усієї історії чимало американців зійшли зі шляху до безпеки внаслідок хвороби, бідності та інших ризиків. Багато хто, особливо найменш освічені, жили від однієї часткової виплати зарплатні до іншої, повсякчас відчуваючи загрозу того, що одна травма або одна рецесія в економіці здатні відібрати в них більшість можливостей, обіцяних суспільством достатку. Загалом американці ХХІ століття перебувають у більшій фізичній та економічній безпеці, ніж попередні покоління, проте й далі відчувають певну тривогу щодо майбутнього.