Реклама набула сучасного вигляду приблизно 1900 року. Як національні виробники, так і місцеві торгівці істотно збільшили витрати на рекламу. Виникли професія – автор рекламних текстів і рекламна індустрія. У газетах рекламні оголошення з великими зображеннями прийшли на зміну рекламним оголошенням, набраним дрібним шрифтом. Урешті, з’явилися нові типи презентації товарів. Рекламні оголошення вже дедалі частіше не просто підкреслювали окремі переваги товару, а зверталися до глибинних тривог споживачів. Наприклад, замість того, щоб вихваляти очисну здатність певного мила, нові рекламні оголошення наголошували на ніяковінні перед оточенням через запах поту або на сексапільності чистої шкіри. Деякі вчені стверджують, що нові рекламні стратегії насправді створювали різні бажання: реклама зубної пасти навчила американців прагнути білих зубів, а реклама миючих засобів присоромила домогосподарок, що посилали своїх дітей до школи в недостатньо чистому одязі. Таке твердження дискусійне: приміром, сільські крамниці продавали зубні щітки ще 1820 року. Та все ж реклама в газетах і журналах, на білбордах і трамваях, а згодом на радіо стала у ХХ столітті частиною навколишнього середовища, як і самі товари16.
Завдяки поєднанню масового виробництва, продажу товарів такого виробництва й кредитів для народних мас (придбання товарів із пізнішою виплатою або за допомогою виданої крамницею «кредитної картки», а не за готівку чи в неформальний кредит) іще більша кількість американців отримувала ще більшу кількість товарів. Майже кожна сім’я тепер мала справжні ліжка для всіх членів (навіть якщо діти спали в одному), столи, стільці, набори кухонного начиння, консервовані продукти, модельне взуття, одяг на різні випадки, штучне освітлення ввечері й уночі, запаковані товари широкого вжитку (від кави до прального порошку), речі для втіхи, як-от дешеві журнали й тютюн, а також такі платні розваги, як бейсбол і водевіль. Американські сім’ї, що належали до середнього класу, мали ще більше всього у своїх зазвичай надміру заповнених речами, надміру прикрашених житлах. Витончений смак тоді означав шпалери з ворсистим малюнком, на стінах – чимало картин у рамці, а крісла й дивани такі м’які, що поглинали людину, яка сідала. До початку Першої світової війни надмір споживчих товарів і послуг, як писав історик Томас Шлерет, перетворив «приємне життя» (good life) на «життя, наповнене товарами» (goods life)17.