Ніщо в її очах не має цінності, ніщо не може перешкодити їй вільно й невимушено пливти по хвилях життя. Вона зраджує чоловіка, бо «всі так роблять», зневажає його, бо як же інакше могла б утверджувати свою дуже сумнівну зверхність?
І от Роман несподівано вмирає. Руйнується тверда, стабільна життєва позиція, що уявлялась вічною й непорушною, героїня вперше в житті по-справжньому страждає, переживає, хвилюється.
Все ж автор не дуже тішить себе й читача вірою в можливість її остаточного переродження. Прекрасно виписана сцена біля вітрини магазину з тканинами не вселяє надій на кардинальний злам у свідомості самозакоханої міщанки. Над чоловіком нависла смертельна загроза, а дружина не може собі відмовити помилуватись виставленою за склом узорчастою парчею: «Тепер я крізь скло доторкаюсь до неї пальцями, беру в руки, розправляю і прикладаю до себе. Парча обтягує мої груди й стегна, я дивлюся в дзеркало і бачу себе в сукні з цієї матерії. Силкуюся пригадати, скільки у мене в гаманці грошей. Проте не розкриваю сумочки, щоб перевірити. Зрештою, цей магазин відчиняється лише об одинадцятій».
Кращі зразки сучасної польської прози характеризує соціалістична ідейність, проблемна масштабність і тематична різноманітність, неослабний інтерес до пошуків нових засобів художнього виразу. Розглянуті повісті Владислава Махеєка, Богуслава Когута, Ришарда Клися, Корнеля Філіповича дають певне уявлення про її загальний творчий діапазон.
ВАЛЕРІЯ ВЄДІНА
ЗМІСТ
Владислав МАХЕЄК. Змовники.
Ришард КЛИСЬ. «Какаду».
Богуслав КОГУТ. Кому дозволено жити
Корнель ФІЛІПОВИЧ. Чоловік — це дитина
Чотири повісті сучасних польських письменників. Післямова Валерії Вєдіної.