[ХІНЕС (м’яко): Я навіть не озброєний.
ХУАН ЛУЇС: Бо ти вже не виконавець. Ти організатор.]
ХІНЕС: Ти збожеволів?
ХУАН ЛУЇС: [Я знаю, що кажу, і ти не змінився; я тебе знаю.] (Підходить і стишує голос). Убивство, що потрясло всю країну рік тому, тут, в Мадриді, має твою печать. А тепер (сідає), коли всі бояться ще одного схожого вбивства, з’являєшся ти.
ХІНЕС: Аби поговорити з тобою.
ХУАН ЛУЇС: Ні. Наша зустріч була випадковою. Але ти помітив, що ми тебе впізнали, і вирішив привітатися з нами і вигадати всю цю історію про вигін, що продається, аби я нічого не запідозрив.
[ХІНЕС (сміючись): Чи приїхав би я, ризикуючи, що мене впізнає хтось із колишніх співробітників в органах?
ХУАН ЛУЇС: Ти вмієш добре маскуватися. І якщо мусив приїхати...]
ХІНЕС (встає. Хуан Луїс і собі встає): Хуане Луїсе, політика робить із тебе параноїка. (Проходжується). Якщо ти думаєш, що я приїхав порішити когось, чому говориш мені про це? Хіба не зручніше було б для тебе закрити на це очі?
ХУАН ЛУЇС: Я кажу тобі про це, аби застерегти тебе.
ХІНЕС (нетерпляче): Я не збираюсь нічого робити! (Сідає біля телефона).
ХУАН ЛУЇС: Цього я й хочу. І не тому, що засуджую такі дії...
ХІНЕС: Вони б мали бути тобі огидними. Бо ти у своїй маячні, либонь, припускав, що йдеться не про те, аби ліквідувати ватажка наволочі, а порядного і відомого патріота.
ХУАН ЛУЇС: Так, це огидно. Але, мабуть, неминуче. Щось, що виглядатиме як вчинок революціонерів, і що, либонь, здійснять справжні ультраправі фанатики..., бо в їхні організації зуміли просочитися такі спритні агенти, як ти.
ХІНЕС (сміється): Це краще, ніж шпигунська кінострічка!
ХУАН ЛУЇС: І небезпечніше. [Зупини це і щезни. Бо як ні, то] тебе схоплять.
ХІНЕС (холодно): Через твій донос?
ХУАН ЛУЇС: Якби я хотів на тебе донести, то не попереджав би тебе. Однак уряд уже не може допустити більше убивств, якщо хоче втриматися. І я чудово знаю, що розгорнуто колосальні заходи безпеки. [Ти не зможеш нічого зробити. А якщо зумієш, то не втечеш.] Застерігаю тебе як друг: облиш це.
ХІНЕС: Не сміши мене. Навіть якби всі ті нісенітниці, які ти вигадав, були правдою, я не повірив би в такі суворі запобіжні заходи. Мої колишні колеги ніколи не є такими запопадливими, і серед інших причин ще й тому, що дехто з них не хоче таким бути. Колосальні заходи безпеки? Тобі навіть не дали охорони. [Той, хто захоче вчинити таку дурницю, якщо знає своє ремесло, доб’ється свого. (Коротка пауза).]
ХУАН ЛУЇС (зі слабким смішком): Це неможливо.
ХІНЕС: Що саме?
ХУАН ЛУЇС: Може, це я стану призначеною жертвою?
ХІНЕС (регоче): Ти й справді рішився глузду! (Стискає йому руку). Послухай, дурню: в такому разі я би не радив тобі мати охоронців. І якщо одного дня хтось загине..., то не думаю, що це будеш ти, попри всі нагоди, які ти даєш. Через твою загибель ніхто не повстане. (Забирає свою руку).
ХУАН ЛУЇС: Не роби цього.
ХІНЕС: [Заспокойся, чоловіче! Думаєш,] маючи такий задум, я намагався би його здійснити, знаючи, що ти насторожі? [Я мусив би відкласти операцію, змінити людей... (Заходиться сміхом). Тож не тремти через мене.]
ХУАН ЛУЇС: Хіба що вже пізно відступати [; хіба що ти розраховуєш на надійну криївку; хіба що твоя авантюрна натура спонукає тебе ризикувати, бо ризик є завжди].
ХІНЕС (сухо): Облишмо це. (Дивиться на годинник і встає). У п’ятницю я зателефоную, і якщо не буде контрнаказу, прийду до тебе ввечері. Подобається тобі це чи ні, але тепер я займаюся бізнесом. Сподіваюся, що в Інделексі кметять ліпше, ніж ти, і не упустять цього вигідного діла. Бувай. (Йде до дверей і спиняється, зачувши Хуана Луїса.)
ХУАН ЛУЇС: Тобі кінець... Не кажи завтра, що я тебе не попереджав.
ХІНЕС (роздосадуваний обертається до нього): Послухай, недоумку, [ти перегинаєш палку. Сподіваюсь, що] тобі ж не спаде на думку настукати, аби за мною тепер стежили [і не зробиш цього, коли я повернуся в п’ятницю]. Це була би марна трата часу і ти зробив би із себе посміховисько... (Усміхається). Але ні. Ти не зробиш проти мене нічого такого, про що я міг би дізнатися. Бо це би змусило мене забути про мою повсякчасну відданість тобі... і розголосити дещо...