ХУАН ЛУЇС: І спосіб [не забуваймо про це] зберегти наші священні ідеали і вірування [; запобігти невдоволенню, злочинам, атеїзму та бідності.]
ДОН ХОРХЕ: [Поговорімо про той серйозний крок, який ви хочете зробити.] Я мушу подумати... Це делікатне питання, а я не політик. Та хай там що, а я вітаю велич вашого духу.
ХУАН ЛУЇС: Я іспанець, який хоче служити своїй батьківщині. Знаєте, що найбільше мене схиляє до цього наміру? Тероризм. (Пауза. Дон Хорхе курить і замислено на нього дивиться. Тим часом на просценіум зліва виходять Хулія і Крістіна. Хулія виглядає заглибленою в думки).
ХУЛІЯ: Це неможливо!
КРІСТІНА: Ти чула, що сказав Ґабріель. (Вони проходять углиб сцени. Хулія зупиняється).
ХУЛІЯ: А не міг Фермін на першому допиті занепасти духом, а [потім] в ув’язненні до нього повернулася витримка?
КРІСТІНА: Таке буває... Але я не думаю, що так було з Ферміном. [І ти також!]
ДОН ХОРХЕ: Як простий бізнесмен, окрім морального засудження, якого він вартий, я сказав би, що тероризм є згубним. Утім... (замислюється).
КРІСТІНА: Та якби Фермін дав слабину, це можна було б зрозуміти. Ти не знаєш, який переляк [, через який у тебе підкошуються ноги,] відчуваєш перед людьми, що зненацька звіріють... Вони гірші за терористів, бо перебувають під захистом влади. Та Фермін був кращий, ніж усі ми. [Тому його й убили, такого молодого.] (Хулія зітхає. Трохи проходжується.)
ДОН ХОРХЕ: Яким чудовим є Провидіння! Завжди знає, як зі зла добути добро.
ХУАН ЛУЇС: Ви говорите про тероризм?
ДОН ХОРХЕ: Ця бридка виразка може віднадити мовчазну більшість ув’язуватися в ще більші катастрофи. А це з часом нас не тільки не зруйнує, а навіть зміцнить.
КРІСТІНА: Той поліцай вас обдурив. І в цьому обмані ти прожила половину життя. (Хулія, готова розплакатись, опускає голову і хапається за руку подруги). Отак-от!..
ДОН ХОРХЕ: Гроші світу єднаються, Паласіосе. І це єднання створить добробут для всіх. Але в деяких країнах певна нестабільність... радше мнима, ніж справжня... може бути вигідною. Як ви гадаєте? Можливо, я помиляюсь; я не політик.
ХУАН ЛУЇС: Як політик я вважаю, що коли резонансні замахи на високопосадовців продовжаться, то це врешті може призвести до державного перевороту. А це, либонь, зачепить інтереси багатьох, зокрема і компанії Інделекса... (Дон Хорхе тим часом встає і, спершись на край стола, з усмішкою курить).
ДОН ХОРХЕ: Ви нас недооцінюєте. При демократії чи при автократії — без нас обійтися важко.
КРІСТІНА: Ти на порозі важливих рішень, Хуліє... Я дам тобі один журнал, де розказано частину «політичної» історії твого чоловіка.
ХУАН ЛУЇС: Мені, колишньому міністру, це би дорого обійшлося.
КРІСТІНА: Ти знала, що вже під час навчання в університеті він був урвиголовою і хапався за пістолет?
[ХУЛІЯ: Боже мій!]
ДОН ХОРХЕ (сміється і поблажливо плескає Хуана Луїса по плечу): Людина з вашою біографією також дасть собі ради!
КРІСТІНА: А його оборудки... Ти не можеш не знати про деякі з них.
[ХУЛІЯ: На жаль, ні].
ХУАН ЛУЇС: [На жаль, ні]. Для деяких правих я є зрадником.
ДОН ХОРХЕ: У найгіршому разі ви завжди можете виїхати за кордон.
КРІСТІНА: Ти знаєш, що Хуан Луїс тримає багато грошей в швейцарських банках?
ХУЛІЯ (опускає голову): Так.
ДОН ХОРХЕ: Наша компанія приберегла би для вас добру посаду. Але не думаю, що наближається якийсь державний переворот. (Хуан Луїс опускає очі і розмірковує).
КРІСТІНА: Хуліє, це неподобство тебе також зачіпає... [Наша кав’ярня.
ХУЛІЯ: Я стомилася.] (Сідає на канапу кафе).
ХУАН ЛУЇС: У парламенті не сумніваються, що серйозні замахи продовжуватимуться.
ДОН ХОРХЕ: Я бачу, що ви стурбований. Ви боїтеся за самого себе?
ХУАН ЛУЇС (усміхається): Ніхто не застрахований від кулі, так само як від наклепів. Та передусім я боюся за свою батьківщину. Ще одна диктатура...
ДОН ХОРХЕ: Скільки їх довелося пережити! І навіть співпрацювати з ними, як ви добре знаєте.
ХУАН ЛУЇС: Якби всі громадяни, які підозрюють, що готується якийсь теракт, негайно повідомляли би...
ДОН ХОРХЕ: Звісно, допомога громадян була би дуже помічною. Та люди думають, і не без підстав, що такі справи належать до компетенції поліції.
КРІСТІНА (надпивши із чашки): Якщо ти хочеш поправити своє життя і [повернути собі радість], то мусиш розлучитися з Хуаном Луїсом.
[ХУЛІЯ: Я не люблю іншого чоловіка.
КРІСТІНА: А хто про це говорить, міщаночко? Ти нікого не любиш. Навіть мене. Я тобі не дорікаю, але це твоє горе.