ХУЛІЯ: Можливо, невигойне.
КРІСТІНА: Полюбити ніколи не пізно.] (Хулія кривиться і п’є).
ДОН ХОРХЕ (який знову дивився у розгорнутий атлас): Гаразд. Приведіть того чоловіка в понеділок. Як поживає ваша дружина?
ХУАН ЛУЇС: Чудово, дякую. (Підходить до бокового виходу). Двадцять другого числа ми чекаємо вас на річниці нашого шлюбу.
ДОН ХОРХЕ: Я обов’язково прийду.
ХУАН ЛУЇС (збирається вийти і затримується, сміючись): Звісно, ми не говорили про можливе джерело цих замахів... Є декілька гіпотез. (Вони переглядаються).
ДОН ХОРХЕ: Так. Є декілька гіпотез... Я вас проведу.
ХУАН ЛУЇС: Не завдавайте собі клопоту.
ДОН ХОРХЕ: Як не провести майбутнього члена правління! (Обоє виходять, сміючись, у праву кулісу. У тому куті залягає темрява).
ХУЛІЯ: Я хвора, Тіно. Знаю, що в мене немає майбутнього, бо бачу лише минуле: усе життя я страждала через одну брехню.
КРІСТІНА: [Тепер ти знаєш, що] винним був рядовий поліцейський і не повинна дозволити, аби така тварюка взяла над тобою гору. [Плюнь на минуле і дивися вперед!]
ХУЛІЯ (замислено): Знаєш, а ця тварюка тут.
КРІСТІНА: В Мадриді?
ХУЛІЯ: Ми вчора бачили його у цій самій кав’ярні. Він уже не поліцейський і хоче, аби Хуан Луїс допоміг йому в якихось переговорах... Він напрочуд поштиво привітався зі мною [, навіть проявив розкаяння]... То була злощасна випадковість. (З печальним зітханням ховає обличчя в долонях).
КРІСТІНА: Пам’ятаєш його ім’я? Можливо, я могла би щось про нього розвідати...
ХУЛІЯ: Його звуть Хінес Пардо.
КРІСТІНА: Я не забуду. (Коротка пауза).
[ХУЛІЯ: Тіно, я забагато про все це думаю. Наче це допіру сталося. Це дуже шкідливо для здоров’я?
КРІСТІНА: Що саме?
ХУЛІЯ: Ми в кав’ярні. Справді минули роки?
КРІСТІНА (усміхається): Понад двадцять.] (Хулія розсіяно дивиться ліворуч. Раптом стискає руку своєї подруги).
ХУЛІЯ: [Допоможи мені,] Тіно!
КРІСТІНА: Що з тобою?
ХУЛІЯ: Глянь на той силует у вікні. Тобі не здається, що це Фермін? Чи я збожеволіла?
КРІСТІНА (спершу подивившись): Ні. Ти просто дуже хочеш перекреслити свої роки страждань. Заспокойся. З ним ти вже не поговориш; але принаймні ти зрозуміла, що він не робив того, що ти думала.
ХУЛІЯ: Тіно, нічого я не зрозуміла! Я досі не знаю, чи той поліцейський збрехав.
КРІСТІНА: Нам завжди важко визнати довготривалу помилку, бо ми боїмося, що розставшись із нею, ми перестанемо бути тими, ким були. Проте наважитися на зміни є початком зцілення. Не сумнівайся..
ХУЛІЯ: Тепер я вже точно не повинна вертатися в цю кав’ярню.
КРІСТІНА: Чому ні?
ХУЛІЯ (насмішкувато): Мені не варто жартувати з моєю бідною розстроєною головою... Одного дня мені могло б привидітися, що він сюди заходить.
КРІСТІНА (зі сміхом): Тоді [я призначаю себе твоїм шефом і] наказую не повертатись.
ХУЛІЯ (сміється): Слухаюсь!
КРІСТІНА: Ось такою я й хочу тебе бачити! Навчися сміятись із самої себе і ніхто не зможе тебе здолати.
ХУЛІЯ (сміючись дещо істерично): Я спробую! Присягаюсь! Ох!.. Я почуваюсь краще. Легко...
КРІСТІНА: Як пір’їнка?
ХУЛІЯ (зі сміхом): Як саме повітря! (Обидві сміються. Тим часом на авансцені ліворуч з’являється Хуан Луїс. Крістіна його бачить і стає серйозною. Хулія повертає голову і лякається).
ХУАН ЛУЇС: Мені шкода переривати такі веселощі, але можемо їх продовжити. Повечеряєш з нами, Крістіно?
ХУЛІЯ (холодно): Навіщо ти прийшов?
ХУАН ЛУЇС: [Оскільки ми збираємось вечеряти вдома,] я подумав, що коли застану вас тут, то відвезу на машині.
[ХУЛІЯ: Я передумала. Я не вечерятиму вдома.
ХУАН ЛУЇС: Тоді] кажіть, куди вас запросити...
ХУЛІЯ: Ні, дякую. [Йди додому.] (Встає, витягає купюру і кладе її на стіл). Ходімо, Тіно! (Крістіна поволі підводиться. Хулія йде до бокового виходу).
ХУАН ЛУЇС (бере її за руку): Але ж, Хуліє...
ХУЛІЯ (підносить голос): Пусти мене! (Виривається).
ХУАН ЛУЇС: [Хуліє,] на нас дивляться...
ХУЛІЯ: Ну то й що?
ХУАН ЛУЇС: Що ти маєш проти мене? (Вона дивиться на нього із сарказмом). [Скажи мені ти, Крістіно].
КРІСТІНА: Вона знервована...
ХУЛІЯ: Я спокійна. Як нечасто в моєму житті. (Звертаючись до свого чоловіка). Хочеш, щоб я говорила тихіше? Будь ласка. (Шепоче). Я не бажаю з тобою говорити. [І знаєш чому? Бо] ти дурень.