На нашу думку, академік О. Ф. Скакун все ж дещо недооцінює взаємозв’язок між судоустроєм і судочинством як двома (інституційною і діяльнісною) формами існування судової влади, й інтегроване та давно вживане поняття «судівництво» цілком має право на існування.
Тим паче, що запропонований вченою альтернативний термін «судова система» не має усталеної дефініції. Його визначають як сукупність судів або судових органів держави (А. Я. Сухарев, В. В. Молдован, С. М. Мельник), як сукупність судів (загальної юрисдикції і спеціалізованих), квазісудових органів і спеціальних органів судової влади, які цілеспрямовано здійснюють правосуддя й диференційовані за предметами повноваження й іншими підставами, що функціонують у системі певної ієрархії (Л. П. Сушко), як обумовлену Конституцією й законами сукупність судів, організованих на демократичних принципах з урахуванням національно-державного й адміністративно-територіального устрою держави (І. Є. Туркіна). Існує і ширший погляд, що судова система є різновидом системи соціальної та складається зі стійкого комплексу формальних і неформальних правил, принципів, норм, настанов, які регулюють певну сферу людської діяльності (відправлення правосуддя) та організовують її в систему ролей і статусів (Л. М. Москвич).
Докладний огляд цих та інших позицій щодо визначення поняття «судова система» міститься у статті М. А. Фоміної[34]. Втім наведених прикладів, як видається, достатньо, щоби зробити висновок, що поняття «судова система» за змістом наближається до поняття «судоустрій». М. А. Фоміна навіть стверджує, що «саме тоталітарній формі правління притаманне вживання терміна “судова система” у значенні ієрархічного механізму, частини великої державної машини», а в наш час «такий термін поступово почав замінятися іншим — ширшим за змістом — “судоустрій”». Питання ж судочинства залишаються за межами поняття «судова система».
Загалом, як відомо, про терміни не сперечаються, а домовляються. Оскільки судова влада — явище, яке може розглядатися не лише в юридичному, а й соціально-філософському і політологічному аспекті, автори цієї праці домовилися використовувати поняття «судівництво» для позначення юридичної іпостасі судової влади, яка виявляється у взаємопов’язаних інституційних її характеристиках (судоустрій) та правових формах реалізації судової влади (судочинство). Терміни «судоустрій» і «судова система» в роботі застосовуються як синоніми.
У певних ситуаціях, здебільшого при цитуванні історичних документів, як синонім слова «судочинство» застосовується архаїчне поняття «розправа».
Що ж до інших основних понять і термінів, то їхні визначення, на нашу думку, вже давно усталилися в юридичній науці й не викличуть суттєвих труднощів у читачів.
Розділ 2
Судова влада у скіфо-античну добу
2.1. Судова влада у протидержавний період
Судова влада в Україні має багатовікову історію становлення та розвитку. На думку більшості дослідників, вона розпочинається за часів Київської Русі[35]. Хоча насправді її коріння сягає набагато далі вглиб тисячоліть[36]. Утім достовірних історичних джерел, спираючись на які можна було б дослідити судову владу на українських землях у протодержавний період, фактично немає, тому розмірковування науковців на цю тему здебільшого мають характер лише наукових гіпотез.
34
Фоміна М. А. До питання розмежування понять «судова система» та «судоустрій» / М. А. Фоміна // Часопис Київського університету права. — 2013/1.-С. 67, 68.
35
Маляренко В. Становлення і розвиток кримінально-процесуального права на різних етапах історії України / В. Маляренко // Право України. — 2004. — № 8. — С. 3.
36
Судолова Л. А. Судебная система в догосударственных и протогосударственных объединениях / Л. А. Судолова // История государства и права. — 2008. — № 6. — С. 13–15.