Деяких висновків щодо характерних рис судочинства у фінансових справах можна дійти, аналізуючи текст ольвійського закону про грошовий обіг та валютні операції, датований дослідниками початком IV ст. до н. е.[52] Оригінал закону, вибитий на мармуровій плиті, нині зберігається в музеї університету м. Анкари (Туреччина).
Важливим джерелом права Боспорської держави були царські декрети, постанови та рескрипти. У них знаходимо й норми, що стосувалися окремих інститутів судового права.
З-поміж пам’яток міжнародного права, які містять свідчення про деякі характерні риси судового розгляду справ, одне з визначних місць посідають міждержавні договори. Так, у працях видатного російського історика та філолога академіка С. О. Жебельова[53] ґрунтовно опрацьовано проблему політичних умов підписання мілето-ольвійського договору, укладеного невдовзі після 331 р. до н. е., року облоги Ольвії полководцем Олександра Македонського Зопіріоном. Копія документа, вибита на кам’яній брилі, була знайдена археологами при розкопках міста Мілета у 1903 р. Імовірно, віднайдена мілето-ольвійська угода підтверджувала та розширювала положення іншого договору, підписаного раніше. Відповідно до його статей мілетяни й ольвіополіти на території обох полісів урівнювалися в праві на судовий захист, незалежно від місця розгляду справи. Отже, за поширеною у той час традицією, мілето-ольвійський договір, як й інші подібні, був угодою про ісополітію (ισοπολιτεια) — рівність громадянських і політичних прав.
Таким чином, до нашого часу збереглася значна кількість лапідарних пам’яток права, які дають змогу, принаймні поверхово, проаналізувати характерні риси судоустрою та судочинства в державах, що існували у Північному Причорномор’ї у другій половині І тис. до н. е. — на початку нової ери. Основну частину цих джерел було опубліковано у численних збірках документів[54] і наукових працях істориків[55] та окремих правознавців[56].
Звісно, лапідарні написи юридичного змісту, попри всю їхню об’єктивність, нерівнозначні за інформативністю і лишають суттєві лакуни в наших уявленнях про судову владу в державах античного часу. Тому для повнішої реконструкції доцільно залучати й інші джерела або непрямі дані, що особливо характерні для архаїчного періоду.
Тут на допомогу приходять пам’ятки малої епіграфіки — численні графіті на кераміці[57], а також унікальні, характерні майже винятково для Північного Причорномор’я, документи — приватні листи на свинцевих пластинках, як, наприклад, листи Ахіллодора та Апатурія, анонімний лист до магистрата, слідчого або судді з пропозицією хабара, віднайдені в Ольвії та на Березані[58].
Крім того, ще в 1962 р. при розкопках ольвійського некрополя було знайдено лист на свинцевій пластині, адресований якимось Батіконом Дафілові. Лист датується IV–III ст. до н. е. й розповідає про невдачі автора та його сім’ї в судовому розгляді справи. Лист, безсумнівно, доводить факт існування у цей час в Ольвії суду — державного органу, який здійснював правосуддя у формі розгляду та вирішення різних категорій справ у встановленому законом цієї держави процесуальному порядку. Подібні органи, поза сумнівом, існували і в інших державах Причорномор’я.
Окрему групу складають наративні джерела. Це — повідомлення давньогрецьких і латинських авторів, що більшою або меншою мірою стосуються подій, які відбувалися в античних державах Північного Причорномор’я та в сусідніх «варварських народів»[59]. Серед них передусім варто назвати широковідому працю «батька історії» Геродота[60]. Це, до речі, і до сьогодні основне й мало не єдине джерело з історії Скіфії. Одразу ж необхідно визнати, що, на жаль, повідомлення стародавніх авторів про державно-правове життя народів, які проживали на території сучасної України в давнину, не є надто широкими. До того ж до нашого часу не збереглися твори істориків, правників і філософів, які жили та творили тут, хоча відомо, наприклад, про філософа й девтеролога Біона Борисфеніта[61]. Саме про останнього Діоген Лаертський оповідав, що «…коли один базіка просив його допомогти йому на суді, він сказав: “Я виконаю твоє прохання, якщо ти захисників пришлеш, а сам не прийдеш”»[62]. Можна пригадати й імена Дифіла Боспорита, а також Сфера Боспорянина[63], який був учнем Клеанфа й упродовж тривалого часу жив у Олександрії; там він написав низку творів, що стали широковідомими в античному світі, серед яких були праці, де зачіпалися й питання судової влади: «Про закон», «Про царську владу», «Про спартанський державний лад», «Про належне», «Про володіння» тощо[64].
52
Карышковский П. О. Монеты Ольвии. Очерк денежного обращения Северо-Западного Причерноморья в античную эпоху / П. О. Карышковский. — К.: Наук, думка, 1988. — С. 78–80.
53
Жебелев С. А. Милет и Ольвия / С. А. Жебелев // Известия АН СССР. Отделение гуманитарных наук. — 1929. — № 6. — С. 427–435.
54
Latyschev V. Inscriptiones antiquae orae septentrionalis Ponti Euxini grecae et latinae. Vol. 1. Ed. 2/ V. Latyschev. — Petropoli, 1916. — 594 p.; Античный способ производства в источниках / [Под ред. С. А. Жебелева] // Известия ГАИМК. — Ленинград, 1933. — Вып. 78. — 596 с.; Корпус боспорских надписей. — М.; Ленинград: Наука, 1965. — 951 с.; Надписи Ольвии (1917–1965 гг.). — Ленинград: Наука, 1968. — 132 с.
55
Соломоник Э. И. Каменная летопись Херсонеса. Греческие лапидарные надписи античного времени / Э. И. Соломоник. — Симферополь: Таврия, 1990. — 112 с.; Сорочан С. Б. Жизнь и гибель Херсонеса/ С. Б. Сорочан, В. М. Зубарь, Л. В. Марченко. — Харьков: Майдан, 2000. — 828 с.
56
Гавриленко О. А. Історія держави і права України: стародавня доба: Навчальний посібник / О. А. Гавриленко. — Харків: ХНУВС, 2011. — С. 42–51.
57
Толстой И. К Греческие графита древних городов Северного Причерноморья / И. И. Толстой. — М.; Ленинград: Изд-во АН СССР, 1953. — 155 с.
58
Виноградов Ю. Г. Древнейшее письмо с о. Березань / Ю. Г. Виноградов // Вестник древней истории. — 1971. — № 4. — С. 74–99; Виноградов Ю. Г. Письма из Ольвии / Ю. Г. Виноградов // Древний мир. — 2002. — № 3. — С. 5860; Скржинська М. В. Листування в античних державах Північного Причорномор’я/ М. В. Скржинська// Український історичний журнал. — 2013. — № 2. — С. 178–187; Соломоник Э. И. Два античных письма из Крыма/ Э. И. Соломоник // Вестник древней истории. — 1987. — № 3. — С. 114–131; Яйленко В. 77. Ольвийское письмо анонима / В. П. Яйленко // История и культура древнего мира. — М.: Наука, 1996. — С. 137–146.
59
Цечоев В. К. История государства и права России с древнейших времен до 1861 г.: Учебное пособие. — Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. — С. 11–24.
60
Геродот. История в девяти книгах / Пер. Г. А. Стратановского. — Ленинград: Наука, 1972. — 600 с.
61
Источниковедение Древней Греции (эпоха эллинизма) / [Под ред. проф. В. И. Кузищина]. — М.: Изд-во Москов. ун-та, 1982. — С. 189, 190.
62
Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / Диоген Лаэртский; [пер. с древнегреч. М. Л. Гаспаров]. — М.: Мысль, 1986. — IV, 7.
63
Отечественная философская мысль XI–XVII вв. и греческая культура: [сб. науч. трудов]. — К.: Наук, думка, 1991. — С. 105, 106; Кодлубай І. Філософські уявлення у скіфів — неймовірна вигадка чи реальність? / І. Кодлубай // Зерна. Літературно-мистецький альманах українців Європи (Париж-Львів-Цвікау). — 2002. — № 6–7. — С. 355–368.