— Бачу, тату, бачу!
До їхнього діалогу долучився професор Байда:
— Нам пощастило вивільнити приховані сили Землі. Вони дрімали у найпотаємніших глибинах, аби у слушну хвилину врятувати людство від загибелі.
— Якби не ви, — мовив і собі вождь індіанського племені крі Сніговий Барс, переходячи на телепатичний контакт із Суперагентом, — то ниці зловмисники порушили б світову рівновагу, й наша планета перетворилася на крижану пустелю.
— До речі, а де бабуся-ніндзя? — схвильовано запитала в чоловіка золотокоса красуня Зореслава, і її турбота й відданість хвилями долинули до Гриця Мамая через океан і зігріли душу теплотою й ласкою.
— Не хвилюйся, люба! — відказав Гриць і з усмішкою поглянув на групу зв’язаних докупи бандитів, що мерзлякувато щулилися й здивовано оглядалися довкола себе.
Ще недавно лиходії намірялися заволодіти світом, а тепер вони нагадували купу брудного ганчір’я. Шеф банди бабуся-ніндзя й досі перебувала у гіпнотичному трансі — так на неї подіяла нездоланна сила, прихована у народному танці гопаку, що його майстерно виконав Гриць Мамай. Бультер’єр Льосік також лежав на землі, задерши догори лапи, й тихо гарчав уві сні — певно, йому снилися брутальні садистські сни. А що іще могло наснитися псові, вихованому цинічною зловмисницею?
— Я ще раз спробую перевиховати цих жалюгідних істот, — промовив Гриць. — Вони хотіли викликати всесвітні катаклізми, зруйнувати цілі міста й країни. Тож тепер хай попрацюють сміттярами.
Гриць усміхнувся і, помітивши невеличкий курінь, де стояли відра, лопати, граблі й мітли, дістав звідти весь цей реманент і вручив кожному із бандитів знаряддя праці.
— Почнімо з цього. — Суперагент показав на купу металевого мотлоху, що височів на пагорбі. — Приберіть оте залізяччя. Хай хоч тепер буде користь від потвори, що стільки років стриміла на схилах Дніпра, погрожуючи цілому світові мечем.
— Так, тату, з цього металобрухту можна зробити веселе містечко, з каруселями, гойдалками й атракціонами, — радісно вигукнув малюк Яромир, який завдяки своєму хистові бачив усе, що відбувалося в цю мить на дніпровій кручі.
— Авжеж, синку! — погодився з ним Суперагент, втішений тим, що його малюк, хоча й наділений надлюдськими здібностями, все ж залишається просто дитиною зі своїми радощами і мріями.
У пошуках золотого кенгуру
розділ перший
у якому ми в черговий раз милуємося вправністю Гриця Мамая у виконанні складних йогівських вправ і стаємо свідками екологічного злочину, вчиненого бабусею-ніндзя
Суперагент 000 Гриць Мамай сидів у позі лотоса на розлогій гілці крислатого евкаліпта. Його плечі та могутній торс були вкриті десятками різнобарвних папужок. У такий спосіб славетний герой, рятівник світу, переможець підступної міжнародної злочинниці бабусі-ніндзя гартував свою й без того крицеву волю. Спосіб гартування волі був простий, але дійовий.
Гриць рясно обсипав себе стиглим насінням українського соняшника. Тож, ясна річ, жодна пташка не могла не сісти на його засмагле тіло й не здзьобати рідкісні для австралійського лісу ласощі. Будь-яка інша людина на місці Суперагента, звичайно ж, захихотіла б і почала нервово струшувати ненажерливих пернатих. Адже їхні пазурясті лапки та дзьобики несамовито лоскотали чутливу шкіру героя. Та Гриць Мамай був незворушний, немов індійський Будда. Зусиллям волі він стримував непереборне бажання почухатися чи бодай поворушити накачаними м’язами.
Здавалося, тут, у самісінькому центрі австралійського континенту, де Суперагент 000 проводив давноочікувану відпустку, ніщо не могло відірвати Гриця від заслуженого відпочинку. Та ба, не так склалося, як гадалося. Щойно Гриць поринув у нірвану — стан цілковитого спокою, й от-от вже мав подумки злитися з усім неосяжним Космосом, як його повернуло до суворої дійсності мелодійне, але наполегливе дзижчання мобільника, що його Суперагент завбачливо почепив на сусідню гілку.
Гриць точним рухом правиці схопив крихітний телефон, приклав до вуха і почув ніжний, але стурбований голос своєї бойової подруги й водночас коханої дружини — золотокосої красуні Зореслави.
— Грицю, стережися, я дізналася, що прямісінько до Австралії, туди, де ти відпочиваєш, наближається…
У цей момент розмова несподівано урвалася, натомість у слухавці залунав цинічний регіт. Гриць вмить напружив свою феноменальну пам’ять й ідентифікував ці до болю знайомі хрипкі звуки. Авжеж! Так брутально й жорстоко могла реготати лише одна в світі людина — бабуся-ніндзя.
— Гей, ти! Йог недодзьобаний! Зараз ти побачиш, на що здатна наймогутніша істота у всесвіті — я! Сила зла непереможна! Ось зараз я плесну в долоні… Хі-хі-хі! — Бабуся-ніндзя востаннє огидно захихотіла й кинула слухавку.
— Невже підступна лиходійка знову втекла з виправного притулку для карних злочинців похилого віку імені Рабіндраната Тагора? — запитав Гриць у свого власного внутрішнього голосу.
Та відповіді він не розчув. Бо саме цієї миті різнобарвні папужки, які досі миролюбно паслися на широких Грицевих плечах та грудях, оскаженіли. З пронизливими криками вони накинулися на безборонного Суперагента і почали люто дзьобати його в найменш захищені частини тіла.
розділ другий
де допитливий читач дізнається про видатний винахід Суперагента 000 і разом з ним милується чарівною австралійською фауною та флорою
Гриць тут-таки мобілізував усі внутрішні сили свого тренованого організму, немов стиснута пружина підскочив високо вгору, аж до самісінької верхівки могутнього евкаліпта. Тоді зробив на льоту потрійне сальто з переворотом і пружно приземлився на шовкову траву, що росла під деревом.
Слід зауважити, що Гриць досяг такої довершеності у володінні власним тілом, що й зараз, у хвилину страшної небезпеки, він втрапив точнісінько у кросівки фірми «Reebok», які стояли під евкаліптом.
Кількома стрибками він досяг свого улюбленого автомобіля «Ферарі», який, немов стиглий помідор, червонів у затінку густих австралійських заростей. Суперагент натис на педаль газу, і слухняна машина з шаленою швидкістю зірвалася з місця й полетіла геть від оскаженілої зграї галасливих папуг. Дерева, які траплялися на шляху ферарі, не могли зупинити невтримний рух унікальної машини.
Річ у тім, що Гриць був не лише неперевер— шеним слідчим. Він знав усі види боротьби, включно з давньоукраїнськими прийомами нападу та оборони, хитромудро зашифрованими в українському народному танку гопак. А окрім того, мав ще й видатні здібності винахідника. Так, саме Гриць Мамай зробив на перший погляд просте, але водночас геніальне відкриття.
Для того щоб автомобіль не потрапляв у дорожні пригоди, не розбивався й не калічив водія та пасажирів, його ферарі було виготовлено зі спеціальної надміцної та пружної… гуми! Отож тепер, вдаряючись у велетенські стовбури дерев, наїжджаючи на гігантські кам’яні брили та падаючи у глибокі вирви, ферарі немов м’ячик підстрибував, відлітав у інший бік і, неушкоджений, продовжував їхати вперед, рятуючи свого власника від небезпеки.
Врешті, пересвідчившись, що птахи його більше не переслідують, Гриць натис на гальма й зупинився. Слід було зосередитися, розібратися н ситуації, яка склалася, а головне — зрозуміти, який злочин тепер замислила невгамовна стара бандитка. Адже Гриця вона хотіла знищити саме тому, що лише він міг розгадати найхитромудріші плани досвідченої лиходійки й стати на перепоні її ницим замірам.
Гриць озирнувся навкруги. Його пильний погляд зупинився на пурпурово-червоному диску сонця, що хилилося за обрій. Очі славетного героя, які мали властивість бачити все в радіусі 180 градусів, зафіксували вечірню прогулянку родини незграбних качконосів. Ці дивовижні ссавці, що відкладають яйця, здавалося, геть забули, що вони занесені до Червоної книги й от-от можуть зникнути. З усього було видно, що на апетит качконоси не скаржаться. Вони заповзято розгрібали широкими дзьобами землю й рингу, намагаючись поцілити одне одному в носа.