Зореслава мимоволі замилувалася квітами і пригадала, як коханий чоловік подарував їй шовкову косицю. Цю рідкісну рослину, яку називають ще едельвейсом, він розшукав у Карпатах, на самісінькому вершечку гори Говерли, і зберіг її, зігріваючи на грудях теплом власного серця. Кілька сльозин бойової подруги Суперагента 000 впало й на хрещатий барвінок, чорнобривці та мальви, які, незважаючи на холодну пору року, рясно цвіли в ошатній оселі славетного героя.
Зореслава підійшла до вишитого хрестиком портрета коханого чоловіка. Гриць Мамай був зображений на полотні в той момент, коли він виконував одну з найскладніших фігур стародавньої української боротьби, замаскованої під народний танок гопак. Картину прикрашали рясні кетяги калини, що надзвичайно пасували до червоних шароварів, у які був убраний Суперагент.
Зненацька Зореслава помітила, що полотно вкрите дрібненькими вишитими хрестикам почало надиматися, і на грудях вишитого героя з’явився напис:
Перебуваю у південній Австралії.
Даю відсіч знавіснілим аборигенам.
Цілую. Обіймаю.
Гриць.
розділ сьомий
де кохана дружина й бойова подруга Гриця Мамая Зореслава б'є на сполох і заміряється спорядити рятувальну експедицію до Австралії, та на заваді їй стає вже знайома нам лиходійка
За вікном затишної оселі Суперагента 000 та його коханої дружини Зореслави так само повільно падав лапатий сніг, та в душі у бойової подруги Гриця Мамая вирувала буря. Золотокоса красуня щойно прочитала напис, який проступив на портреті героя, і зрозуміла, що її чоловік опинився у безвиході.
— Якщо Гриць зважився передати додому це повідомлення, то його життю й справді загрожує страшна небезпека! — прошепотіла Зореслава, й на її очах забриніли прозорі, немов вранішня роса, сльози.
Але це не були сльози відчаю та розпуки. Хоча серце жінки сповнювали тривога й співчуття до коханого, та вона розуміла, що тепер доля Гриця залежить від неї. Зореслава підбігла до комп’ютера і вправно вдарила по клавішах. Вона вирішила надіслати повідомлення про Грицеві клопоти електронною поштою відданим друзям Суперагента — крокодилові Кирилу і таргану Едіку. Завдяки геніальним експериментам професора Байди інтелект. цих тварин давно вже сягнув рівня інтелекту члена-кореспондента Академії наук. Кіт Шніцель, найталановитіший з усіх учнів професора Байди, на жаль, втратив свої блискучі розумові та фізичні здібності, проте був так само відданий Суперагентові й міг у будь-яку хвилину прийти на допомогу.
Син золотокосої красуні та Суперагента — Яромир саме відпочивав разом з друзями-пластунами у зимовому таборі в Карпатах. Хлопець опановував мистецтво виживання в екстремальних умовах високогір’я, а також вивчав тонке мистецтво гри на народному інструменті дримбі. Тож дбайлива мати вирішила не тривожити сина.
“Можливо, Яромир потішить татуся вправною грою на дримбі… Звичайно, якщо Гриць повернеться”, — подумала золотокоса красуня, і сльози знову рясно покотилися з її блакитних, наче лісові дзвіночки, очей.
Та в цю мить Зореслава побачила на екрані монітора обличчя бабусі-ніндзя. Лиходійка брутально ошкірилася, а тоді проказала хрипким прокуреним голосом:
— Ну що, ціпо обскубана, хочеш побачити свого пришелепкуватого йога живим?
Від хвилювання Зореславі перехопило подих, та все ж вона спромоглася швидко набрати лише одне слово: “Так!”
— Ги-ги! Я так і думала, — зареготала бандитка. — Біжи-но мерщій до поштової скриньки. Там інструкція, що тобі слід робити! Та не смій нікому говорити про Австралію й аборигенів. Бо вколошкаю твого Гриця, і сліду від нього не лишиться.
Почувши ці цинічні погрози, золотокоса красуня зойкнула й мов підкошена почала падати на тканий косівськими майстрами барвистий вовняний килим.
розділ восьмий
у якому Зореслава мало не втрапляє у пастку, та на допомогу їй вже вкотре приходить вроджена кмітливість і успадковані таємні знання
Коли золотокоса красуня отямилася, за вікном уже панували сутінки. На екрані монітора повільно кружляли екзотичні комп’ютерні рибки, і бойовій подрузі Суперагента враз здалося, що все це їй примарилося у страшному сні. І зникнення Гриця Мамая, і тривожне повідомлення від чоловіка, що в дивний спосіб з’явилося на його вишитому хрестиком портреті. І, головне, погрози бабусі-ніндзя.
Зореслава рвучко підвелася з підлоги, схопила ключі й побігла сходами донизу, до поштової скриньки. Схвильована красуня вже почала відчиняти дверцята скриньки, коли до її тонкого слуху долинули якісь тривожні звуки. Вона обережно зазирнула у шпаринку й відсахнулася: на дні поштової скриньки ворушилися, звивалися й сичали сплетені у клубок гадюки!
“То ось що замислила підступна злочинниця, — здогадалася вірна подруга Суперагента. — Вона хотіла занапастити мене, щоб я з друзями не змогла вирушити на допомогу Грицеві. Та ні! Не діждешся, ница лиходійко! Гриць долав і не такі перешкоди й перемагав наймогутніших та найхитріших ворогів! І я буду гідною свого коханого!”
І, занурившись у власну підсвідомість, Зореслава пригадала старовинне замовляння, що передавалося в їхньому роду з покоління в поі коління. Ще маленькою дівчинкою вона вивчи-І ла ці таємні слова від свого дідуся-ворожбита. Золотокоса красуня замружилася, сконцентрувала усі свої вроджені екстрасенсорні здібності й почала ледь чутно примовляти-наспівувати:
Щойно Зореслава проказала останні слова, як кубло гадюк розпалося, отруйні плазуни впали на дно поштової скриньки й завмерли.
розділ дев'ятий
де схвильований читач стає свідком розмови Суперагента 000 з власним внутрішнім голосом
У той час, коли вірна дружина Гриця Мамая знешкодила гадюче кубло за допомогою таємного замовляння, Суперагент намагався втримати атаку знавіснілих австралійських аборигенів. Та сили були нерівні. Гриць блискавично ухилявся від ворожих стріл, що хмарою летіли в напрямку героя, і вони вже товстим шаром вкривали приміщення краєзнавчого аборигенського музею. Гриць на льоту перехопив кілька десятків бумерангів. Та, розуміючи, що тубільці стали жертвами гіпнозу, не зміг кинути бумеранга у натовп напасників.
— Що робити? — спокійно запитав Суперагент у свого внутрішнього голосу, хоча розумів, що проти зазомбованих аборигенів його не врятує нічого, навіть майстерно виконані прийоми давньоукраїнської народної боротьби, замаскованої під народний танок — гопак.
— Їх треба перепрограмувати, — так само спокійно озвався внутрішній Гриців голос. — Люди, що хоч раз зазнали гіпнотичного впливу, легко підпадають під дію сильнішої особистості. Треба тільки вгадати ключове слово чи сигнал, за допомогою якого їх ввели у транс.
розділ десятий
у якому Гриць Мамай знімає полуду з очей зазомбованих аборигенів, а бультер'єр Льосік падає додолу, мов стигла груша
Для будь-якої іншої людини це завдання було б нездійсненним. Та тільки не для Суперагента 000 Гриця Мамая. Він напружився й зосередив свою увагу лише на визначенні шифру, що міг, немов ключ від секретного сейфа, розблокувати свідомість австралійських воїнів.