1906 — опублікував Програму УНП.
1906, 25 березня — випустив у Харкові один номер газети «Слобожанщина».
1909 — брав участь у створенні «Третього харківського товариства взаємного кредиту».
1912 — видавав у Харкові часопис «Сніп». 1912-1913 — брав активну участь у роботі харківського «Товариства ім. Квітки-Основ’яненка».
1914, грудень — був мобілізований на фронт.
1917, початок березня — брав участь у створенні Української Центральної Ради.
1917, 6 березня — вперше виступив перед військовими Києва із закликом до створення українського війська.
1917, 19 березня — виступив на українській демонстрації в Києві.
1917, 6 травня — виступив на І Всеукраїнському військовому з’їзді.
1917, початок липня — був причетний до підготовки виступу солдатів полку ім. П. Полуботка.
1917, липень — наказом російського військового міністра, погодженим з керівництвом Центральної Ради, був висланий на Румунський фронт.
1917, листопад — повернувся з фронту і до ліквідації більшовицької влади перебував на Полтавщині.
1918, 28 квітня — зустрічався з генералом П. Скоропадським і вів переговори про майбутнє України.
1919, 21 січня — в умовах відступу військ Директорії виїхав до П. Болбо-чана у Кременчук, де здійснив невдалу спробу змінити воєнно-стратегічну ситуацію на фронті.
1919, кінець зими — весна — хвороба на тиф, арешт органами ЧК, звільнення.
1919, літо-осінь — перебував на захопленій більшовицькими, а пізніше — білогвардійськими військами території Лівобережної України.
1919, кінець — 1924, початок — перебування на Кубані.
1924, 3 травня — в ніч з 3 на 4 травня трагічна смерть у Києві.
Джерела[200]
«Самостійна Україна». Промова. Видане Р.УП. — Ч. 1. — Львів, 1900. — 23 с.[201]
Брошура друкувалася без підпису автора, але авторство М. Міхновського визнається всіма дослідниками. Інші версії авторства «Самостійної України» в літературі не зустрічаються.
Відкритий лист Української революційної партії до міністра внутрішніх справ Сіпягіна // Молода Україна. — Рік 1. — Ч. 9-10. — Вере-сень-жовтень 1900. — С. 388-389.
Лист друкувався без підпису автора, але на авторство М. Міхновського вказують всі його сучасники і всі дослідники.
Текст речи, произнесенной членом Харьковского общества грамотности Михновским в общем собрании общества 29 апреля 1901 г. // Державний архів Харківської області. — Ф. 200. — Оп. 1. — Спр. 251. — Арк. 108-109.
Текст промови, який зберігся в Харківському облдержархіві, має посилання на авторство Міхновського.
Робітницька справа в програмі Української Народної Партії. Видання УНП. — Ч. 3. — Чернівці, 1902.
На авторство Міхновського вказують дослідники 1920-1930-х рр., а також сучасні автори — М. Кармазіна і О. Семків.
Див.: Кармазіна М. Світ ідей Миколи Міхновського // Нова політика. — 1998. — N° 6. — С. 41; Політологія. Кінець XIX — перша половина XX ст.: Хрестоматія / За ред. О. І. Семківа. — Львів, 1996. — С. 135.
Українська народна партія. Число 5
Ця відозва без заголовка виявлена в архіві Андрія Жука в Канаді. Стиль відозви, за оцінкою А. Жука, схожий на тексти М. Міхновського.
Справа української інтелігенції в програмі Української Народної Партії. Видання УНП. — Чернівці, б/р. — 112 с.
На авторство М. Міхновського вказують ряд авторів, у т. ч. З. Книш, М. Кармазіна і О. Семків.
Див.: Книш З. До джерел. Деякі думки Миколи Міхновського про націоналізм // Самостійна Україна. — 1976. — N° 3-4. — С. 35-36; КармазінаМ. Світ ідей Миколи Міхновського // Нова політика. — 1998. — № 6. — С. 5; Політологія. Кінець XIX — перша половина XX ст.: Хрестоматія / За ред. О. І. Семкі-ва. — Львів, 1996. — С. 153.
X заповідей Української Народної Партії // Центральний державний історичний архів України (м. Київ). — Ф. 304. — Оп. 1. — Спр. 1. — Арк. 58.
Про авторство М. Міхновського свідчать різні джерела.
Див., напр.: Шемет С. Микола Міхновський (Посмертна згадка) // Хліборобська Україна. — Кн. V. — Рік 1924-1925. — Відень. — С. 12; Політологія. Кінець XIX — перша половина XX ст.: Хрестоматія / За ред. О. І. Семківа. — Львів, 1996. — С. 141-142.
Відозва Української Народної Партії з приводу російсько-японської війни (З архіву А. Жука) // Самостійна Україна. — 1976. — № 9-12. — С. 73-74.
Андрій Жук вважає, що «стиль відозви дуже схожий на писання М. Міхновського, і майже певно можна прийняти, що це він був її автором».
Див.: Книш З. Відозва української народної партії з приводу російсько-японської війни // Самостійна Україна. — 1976. — № 9-12. — С. 74.
200
З певними змінами в розташуванні матеріалів подаємо за монографією: Турченко Ф. Микола Міхновський: Життя і Слово. — К.: Генеза, 2006. — С. 287-294.
201
Згодом цей текст неодноразово перевидавався. Наводимо кілька видань: Венцлар: Союз Визволення України, 1917; [Мюнхен:] На чужині, 1948 (з передмовою Юрія Колларда); Київ: Діокор, 2002 та ін. — Ред.