— Ти чуєш, що я кажу, Белло? — роздратовано запитала Джес.
— Вибач, що?
— Я кажу, Майк поцілував мене! Ти можеш повірити?
— Супер, Джес! — мовила я.
— А що вчора робила ти? — пішла Джесика у контратаку, схоже, досі переймаючись моєю неуважністю до її новин. Чи, може, її засмутило, що я не вимагаю подробиць?
— Чесно, нічого. Просто потинялася надворі, щоб погуляти на сонечку.
Я почула, як авто Чарлі заїздить у гараж.
— Що чути від Едварда Каллена?
Вхідні двері гучно відчинилися, Чарлі гупав унизу біля сходів, розкладаючи риболовні снасті.
— Е-е-е, — завагалась я, не впевнена, яку байку викласти Джесиці.
— Привіт, малятко! — закричав Чарлі, заходячи на кухню. Я помахала лапкою.
Джес почула його голос.
— О, там твій тато. Тоді все — поговоримо завтра. Побачимося на тригонометрії.
— Бувай, Джес, — повісила я слухавку.
— Привіт, тату! — сказала я. Він відмивав руки у раковині. — Де риба?
— Поклав у холодильник.
— Піду візьму пару штук, поки не замерзла. По обіді Біллі закинув нам трохи смаженої рибки від Гаррі Клірвотера, — я намагалася говорити захоплено.
— Правда? — загорілися у Чарлі очі. — Я її обожнюю.
Поки я готувала вечерю, Чарлі взявся до прибирання. Не вдовзі ми сиділи за кухонним столом і мовчки вечеряли. Чарлі насолоджувався їжею, я відчайдушно роздумувала, як виконати своє завдання, намагаючись вигадати спосіб підняти непросту тему.
— Чим займалася сьогодні? — запитав Чарлі, вириваючи мене з замріяного стану.
— Ну, тинялася по хаті по обіді… — (Власне, конкретно останні півгодини). Я намагалася говорити оптимістично, та по спині бігли дрижаки. — А вранці ходила в гості до Калленів.
Чарлі впустив виделку.
— Ти маєш на увазі — до лікаря Каллена? — ошелешено запитав він.
Я вдала, що не помітила його реакції.
— Так.
— І яким вітром тебе туди занесло? — виделка досі лежала на столі.
— Ну, в принципі, типу, у мене сьогодні ввечері побачення з Едвардом Калленом, то він відрекомендував мене своїм батькам… Тату?
Ой, здається у Чарлі аневризм.
— Тату, з тобою все гаразд?
— Ти зустрічаєшся з Едвардом Калленом? — прогримів він.
Ого. Я гадала, йому подобаються Каллени.
— Він занадто дорослий для тебе, — виголосив Чарлі.
— Ми обоє вчимось у старшій школі, — виправила я, хоча він набагато ближчий до правди, ніж уявляє.
— Чекай… Котрий із них Едвін?
— Едвард — наймолодший, рудуватий шатен. Той, що красень, той, що схожий на бога…
— О, — вичавив з себе Чарлі, — це краще, гадаю. Мені не подобається найстарший. Я впевнений, він хороший хлопець і все таке, але він… задорослий для тебе. Цей Едвін — твій хлопець?
— Едвард, тату.
— То він — твій хлопець?
— Щось таке.
— Минулого вечора ти казала, що тебе не цікавить жоден хлопець у місті.
Він підняв виделку, і я зрозуміла, що найгірше позаду.
— Бачиш, тату, Едвард мешкає за містом. Він пронизливо глянув на мене, пережовуючи страву.
— І взагалі, — вела далі я, — розумієш, ми перебуваємо на ранній стадії. Не треба розмовами про хлопців змушувати мене червоніти, гаразд?
— Коли він прийде?
— За кілька хвилин.
— Куди він тебе поведе? Я голосно зітхнула.
— Сподіваюся, ти не збираєшся вдавати іспанського інквізитора. Я піду пограти в бейсбол із його родиною.
Чарлі насупився, потім зрештою розсміявся.
— Ти граєш у бейсбол?
— Швидше за все, більшу частину гри я проведу в якості глядача.
— Напевно, хлопець не на жарт припав тобі до душі, — підозріливо зауважив Чарлі.
Я зітхнула і закотила очі на згоду.
Почувши, як перед будинком заревів двигун, я скочила з місця і заходилася мити тарілки.
— Покинь ти посуд, я помию його ввечері. Ти мене розпестиш.
Задзвенів вхідний дзвінок, Чарлі гордо попрямував, щоб відчинити двері. Я йшла на півкроку позаду.
До останньої миті я не зауважила, наскільки сильна злива надворі. Едвард зайшов на світло від лампи на ґанку, вдягнений, як хлопчик-модель із реклами плащів.
— Заходь усередину, Едварде. Я полегшено зітхнула, коли Чарлі не переплутав його імені.
— Дякую, пане Свон, — з повагою відповів Едвард.
— Давай не соромся й називай мене Чарлі. Ось так, я візьму твою куртку.
— Дякую, сер.
— Сідай тут, Едварде.
Я скривилася.
Едвард плавно опустився на єдиний стілець, тим самим змусивши мене сісти поруч із паном Своном на дивані. Я розлючено зиркнула на нього. Він підморгнув мені за спиною у Чарлі.