— Ти можеш його зупинити? Лоран похитав головою.
— Ніщо не зупинить Джеймса, коли вже він вийшов на полювання.
— Ми його зупинимо, — пообіцяв Еммет. Зміст фрази не викликав жодних сумнівів.
— Ви не зможете його вбити. За триста років я не зустрічав нікого подібного. Він — ідеальна машина смерті. Тому я приєднався до його клану.
Його клан, подумала я, звісно ж. Шоу на галявині, у якому Лоран зображав ватажка, — вистава, не більше.
Лоран похитав головою. Спантеличено поглянув на мене, на Карлайла.
— Ви впевнені, що вона того варта?
Розлючене Едвардове ревіння заповнило кімнату; Лоран зіщулився і відхилився.
Карлайл похмуро подивився на нього.
— Боюся, ти маєш зробити вибір.
Лоран зрозумів. На мить нерішуче зам’явся. Його очі вивчили кожне обличчя, пройшлися по яскравій кімнаті.
— Мене заінтригував ваш спосіб життя. Але я не вплутуватимусь у цю справу. Я не вважаю ворогом жодного з вас, та не піду проти Джеймса. Гадаю, я вирушу на північ — до клану Деналі, — він завагався. — Не недооцінюйте Джеймса. У нього неймовірно гострий розум та неперевершені чуття. Він почувається серед людей так комфортно, як, здається, і ви, він не піде на вас напролом. Мені шкода через кашу, що тут заварилася. Насправді шкода, — він схилив голову, але я побачила, як він блискавично метнув на мене спантеличений погляд.
— Іди з миром, — церемонно відповів Карлайл.
Лоран іще раз повагом оглянув кімнату і поспіхом вийшов за двері.
Тиша не протрималася й секунди.
— Де він? — подивився на Едварда Карлайл.
Есме не гаяла часу; її рука доторкнулася до непомітної панелі на стіні, велетенські металеві віконниці почали зі скрипом затуляти скляну стіну. Я ковтнула слину.
— Близько трьох миль, на тому боці річки; він кружляє, щоб зустрітися з жінкою.
— Наш план?
— Ми відвернемо його увагу, а тим часом Джаспер та Аліса відвезуть Беллу на південь.
— Потім? Едвард заговорив невблаганним тоном.
— Тільки-но Белла буде в безпеці, ми влаштуємо на нього полювання.
— Гадаю, у нас немає вибору, — погодився Карлайл зі зловісним виразом обличчя.
Едвард повернувся до Розалії.
— Веди її нагору й обміняйтеся одягом, — наказав він. Вона розлючено поглянула на нього, не вірячи власним вухам.
— З якого дива? — прошипіла вона. — Хто вона мені? Хіба що загроза — небезпека, яку ти вирішив звалити на наші голови!
Її отруйний голос змусив мене сіпнутися назад.
— Розо… — промимрив Еммет, поклавши їй руку на плече. Вона її скинула.
Я уважно спостерігала за Едвардом, знаючи його характер і хвилюючись через можливу реакцію.
Він здивував мене. Відвернувся від Розалії, наче вона не сказала нічого, ніби її взагалі не існувало на світі.
— Есме? — спокійно покликав він.
— Звичайно, — пробурмотіла та.
Не встигла я й оком кліпнути, як Есме була поруч, легко підхопила мене на руки й опинилася згори на сходах, перш ніж я змогла вдихнути від шоку.
— Що ми робимо? — прошепотіла я, коли вона поставила мене на ноги в темній кімнаті десь на другому поверсі.
— Намагаємося перебити запах. Надовго це не спрацює, але може допомогти вивезти тебе.
Я чула як падає на підлогу її одяг.
— Не думаю, що розмір підійде… — завагалась я, та її руки вже рвучко стягували через голову з мене сорочку. Я швидко зняла джинси. Вона дала мені щось, на дотик схоже на блузку. Я відчайдушно намагалася просунути руки у правильні отвори. Щойно я впоралася з цим, вона вручила мені свої широкі штани. Я миттю натягнула їх, та не могла звільнити ступні, холоші були задовгі. Вона спритно закотила холоші, щоб я могла стати на ноги. Неймовірно, вона вже у моєму одязі, тягне мене до східців, де на нас чекає Аліса з маленькою шкіряною сумочкою в руці. Вдвох вони хапають мене за лікті й миттю напівзносять униз.
Виявилося, що за час нашої відсутності внизу все було зроблено. Едвард з Емметом готові були їхати, у Еммета на плечі висів важкий на вигляд рюкзак. Карлайл віддав Есме щось маленьке, тоді повернувся і дав таку ж річ Алісі — це був крихітний сріблястий мобільний.
— Есме та Розалія візьмуть твій пікап, Белло, — сказав Карлайл, проходячи повз мене. Я кивнула, обережно поглянувши на Розалію. Вона сердито дивилася на Карлайла з ображеним виразом обличчя.
— Аліса, Джаспер — беріть «Мерседес». На півдні вам знадобиться надійний прихисток від сонця.
Вони також кивнули.
— Ми беремо джип.
Я здивувалась, зрозумівши, що Карлайл збирається їхати з Едвардом. Раптом жах ножем ударив у серце, я усвідомила, що вони полюватимуть на Джеймса.