Аліса та Джаспер продовжували витріщатися на мене.
— Ти впевнена, що це саме та студія? — спокійно поцікавився Джаспер.
— Ні, зовсім ні, я гадаю, більшість танцювальних студій на вигляд однакові — дзеркала, поздовжнє бильце, — я провела пальцем по стрічці, що тягнулася навколо дзеркал. — Просто обриси приміщення видалися знайомими, — я торкнулася дверей. Як зараз пам’ятаю — у моїй балетній студії вони були саме там.
— У тебе є якась причина піти туди зараз? — запитала Аліса, перервавши мої спогади.
— Ні, не я була там років десять. Я жахлива танцюристка — на виступах мене завжди ставили у задні ряди, — зізналась я.
— Отже, ця кімната ніяк не пов’язана з тобою? — наполегливо поцікавилась Аліса.
— Ні, гадаю, там десять разів змінився власник. Я впевнена, це інша танцювальна студія деінде.
— Де розташована та, до якої ти ходила? — запитав Джаспер звичним голосом.
— Прямісінько за рогом маминого будинку. Я ходила туди пішки після школи… — не договорила я. І не проґавила, як вони двоє перезирнулися між собою.
— Значить, це було тут, у Феніксі? — Джаспер говорив ніби між іншим.
— Так, — прошепотіла я. — Ріг П’ятдесят Восьмої вулиці та Кактуса.
Ми сиділи у тиші, втупившись у малюнок.
— Алісо, цей телефон безпечний?
— Так, — заспокоїла вона. — Номер покаже, що ми перебуваємо у штаті Вашингтон.
— Тоді я можу скористатися ним, щоб зателефонувати мамі.
— Я гадала, вона у Флориді.
— Так і є, але вона збирається незабаром приїхати додому, їй не можна повертатися у будинок, доки… — мій голос затремтів. Я думала про те, що сказав Едвард: про руду вбивцю у будинку Чарлі, у школі, де зберігаються мої особисті дані…
— Як ти думаєш зв’язатися з нею?
— У них немає постійного номера, крім домашнього, вона має ввесь час перевіряти автовідповідач.
— Джаспере? — запитала Аліса. Він обмізкував ситуацію.
— Не думаю, щоб це могло нам нашкодити. Звичайно, ти не повинна казати, де ти.
Я нетерпляче потягнулася до телефону і набрала знайомий номер. Пішло чотири гудки, потім я почула, як мамин бадьорий голос радить залишити повідомлення.
— Мамо, — сказала я після сигналу, — це я. Послухай, я хочу, щоб ти дещо зробила для мене. Це дуже важливо. Тільки-но отримаєш повідомлення, передзвони на цей номер… — (Аліса уже поруч, пише номер внизу на малюнку. Я уважно двічі продиктувала його). — Будь ласка, нікуди не ходи, поки не поговориш зі мною. Не хвилюйся, зі мною все гаразд, але мені треба негайно з тобою побалакати. Як би пізно ти не прослухала повідомлення, відразу передзвони мені, добре? Я люблю тебе, мамо. Бувай.
Я заплющила очі й молила Бога, щоб ніяка непередбачувана зміна планів не привела її до Фенікса до того, як вона отримає повідомлення.
Я вмостилася на дивані, підбираючи з тарілки залишки недоїдених фруктів в очікуванні довгого вечора. Подумала, що можна б зателефонувати Чарлі, та не була впевнена, доїхала б я на той час додому чи ні. Я зосередилася на новинах, відстежуючи репортажі про Флориду, про тамтешні весняні бейсбольні події, про страйки, урагани, терористичні атаки — про все, що могло змусити маму завчасно повернутися додому.
Безсмертя безперечно обдаровує вампірів безкінечним терпінням. Здається, ні Джаспер, ні Аліса взагалі не відчувають потреби щось робити. Якийсь час Аліса накидала нечіткі обриси темної кімнати з видіння, що їх я змогла роздивитися у світлі від екрана телевізора. Закінчивши, вона просто сиділа, дивлячись на голі стіни своїми вічними очима. Джаспер, схоже, теж не відчував ніякісінького бажання бродити по кімнаті, крадькома визирати за штори, чи з криком вилітати за двері, як хотілося мені.
Напевно, я заснула на дивані, чекаючи, коли знову задзвонить телефон. Поки Аліса несла мене в ліжко, доторк її холодних пальців ненадовго розбудив мене, але я провалилася в темряву до того, як голова опинилася на подушці.
Розділ 21
Телефонний дзвінок
Відчувши, що знову прокинулася зарано, я зрозуміла, що день і ніч поступово міняються місцями у моєму добовому біоритмі. Я лежала в ліжку й слухала тихі голоси Аліси та Джаспера у сусідній кімнаті. Дивно уже те, що вони розмовляють досить гучно для моїх вух. Я перекотилася на ліжку, доки ноги не торкнулися підлоги, й нетвердим кроком попленталася до зали.