Він склав руки збоку на ліжку, схилив на них підборіддя. На обличчі був спокійний вираз — гнів приборкано. Вочевидь, Едвард вирішив, що не сердиться на мене. Сподіваюся, у мене буде нагода попередити Алісу, перш ніж він добереться до неї.
— Ти мене врятувала, — тихо сказав він.
— Я не можу завжди бути Лоїс Лейн,[26] — наполягала я. — Я хочу бути Суперменом.
— Ти не знаєш, чого просиш, — він говорив м’яко, але напружено вдивлявся у краєчок наволочки.
— Гадаю, знаю.
— Белло, ти не знаєш. У мене було майже сто років, щоб подумати над цим, але я досі не певен.
— Ти шкодуєш, що Карлайл тебе урятував?
— Ні, не шкодую, — він зробив невелику паузу. — Моє життя закінчувалося. Мені не довелося від чогось відмовлятися.
— Ти — моє життя. Ти — єдина річ, яку б мені було боляче втратити.
Виходить дедалі краще. Мені легко визнати, наскільки він мені потрібен.
Втім, він дуже спокійний. Невблаганний.
— Я не можу зробити цього, Белло. Я не зроблю цього з тобою.
— Чому ні? — у горлі дерло, слова виходили не такими голосними, як хотілося б. — Не кажи, що це надто важко. Відсьогодні… ні, це було кілька днів тому… байдуже… після того, що було, це квіточки.
Він зупинив на мені погляд.
— А біль? — запитав Едвард.
Я зблідла. Не змогла втриматися. Та спробувала зробити так, щоб він не зрозумів із мого виразу, як чітко я пам’ятала відчуття… вогню у жилах.
— Це моя проблема, — сказала я. — Впораюся.
— Інколи хоробрість доходить до межі, за якою перетворюється на божевілля.
— Спірне питання. Три дні болю. Подумаєш!
Едвард скривився, мої слова нагадали йому, що я більш інформована, ніж він сподівався, я коли-небудь буду. Я дивилася, як він приборкує гнів, дивилася, як у його очах з’являється небайдужий вираз.
— Чарлі? — лаконічно запитав він. — Рене?
Минали хвилини, мовчанка затягнулася, я боролася з собою, щоб відповісти на запитання. Розтулила рота, але не спромоглася видати жодного звуку. Тож знову його стулила. Едвард чекав, вираз ставав тріумфальним, адже він знав, що я не маю вірної відповіді.
— Послухай, це також спірне питання, — нарешті пробурмотіла я; голосу бракувало переконливості, як завжди, коли я брешу. — Рене постійно приймає рішення, керуючись власними потребами, — вона хотіла б, щоб я чинила аналогічно. А Чарлі — життєрадісний чолов’яга, він звик сам піклуватися про себе. Я не можу наглядати за ними вічно. Я маю жити своїм життям.
— Це точно, — сердито сказав він. — І я не обірву його.
— Якщо ти чекаєш, поки я опинюся на смертному ложі, я маю для тебе хороші новини! Я щойно там була!
— Ти видужуєш, — нагадав він.
Я глибоко вдихнула, щоб заспокоїтися, не звертаючи уваги на спричинений цим больовий спазм. Я втупилася в Едварда, він витріщився у відповідь. Судячи з його обличчя, компроміс неможливий.
— Ні, — повільно сказала я. — Я не видужаю. Він зморщив лоба.
— Звичайно, видужаєш. Можливо, у тебе залишиться шрам чи два…
— Ти помиляєшся, — наполягла я. — Я помираю.
— Белло, я серйозно, — розхвилювався він. — Ти вийдеш звідси за кілька днів. Максимум за два тижні.
Я пильно подивилася на нього.
— Можливо, зараз я не помру… та колись я таки помру. З кожною прожитою хвилиною я наближаюся до цього момент у. Старію.
Він насупився, перетравлюючи почуте, притиснув довгі пальці до скронь і заплющив очі.
— Так і має бути. Так повинно бути. Так би все відбувалося, якби не існувало мене — я не повинен існувати.
Я пхикнула. Він здивовано розплющив очі.
— Дурня. Це наче прийти до того, хто щойно виграв у лотерею, забрати у людини гроші й сказати: «Слухай, давай відмотаємо плівку назад, нехай усе буде, як раніше. Так краще». Я на таке не куплюся.
— Я не зовсім схожий на виграш у лотерею, — прогарчав він.
— Правда. Ти — щось набагато краще. Він закотив очі й підібгав губи.
— Белло, час закінчувати дискусію з цього приводу. Я відмовляюся прирікати тебе на вічну ніч, це моє останнє слово.
— Якщо ти думаєш, що це кінець, ти мене погано знаєш, — попередила я. — Ти не єдиний мій знайомий вурдалак.
Очі знову почорніли.
— Аліса не насмілиться.
Якусь мить він мав такий страхітливий вигляд, що я не могла йому не повірити. Не уявляю, щоб хто-небудь наважився перейти йому дорогу.