Чому
Я один з тих людей, які роблять все на межі. На цьому етапі я не міг вийти за кордони і випити келих або два вина за вечерею, це могла б бути і пара пляшок і півпляшки бренді.
Коли я курив сигарети, завжди три десятки з гаком на день.
У мене ніколи не було однієї машини, я хочу сказати, що колись у мене їх було двадцять дві.
Дружини – у мене було три розлучення, і мій четвертий шлюб не за горами.
Волосся – довге, ідеально спущене на спину.
Я не просто підтримував футбольний клуб, я купив його.
Все на межі: випивка, сигарети, машини, дружини, волосся, футбол ... І всі вони дорого обходились мені!
Рік Вейкман як чарівник, і скільки він тоді пив (рекламні матеріали до Короля Артура)
ПОДОРОЖ ДИНОЗАВРІВ, ЩО ТРАХАЮТЬСЯ
Гаразд, я змусив вас чекати, а тепер ви хочете почути про тих динозаврів? Так? Ви все знаєте про те, що альбом Подорож до центру Землі став хітом, ви чули про те, як я покинув Yes і мав ці серцеві напади. Те, що ви не знаєте, є справді важливим – динозаври, що трахаються...
...Чи я можу спершу розповісти вам про Пітера Селлерса та мою бабуню?
А вже тоді я займуся динозаврами, обіцяю.
Це дивний всесвіт, де Пітер Селлерс, один із найкращих акторів і геніїв коміксів в історії, перетинається з моєю бабусею; однак, пояснюючи, як зустрілися ці два титани, я принаймні поясню, як мені вдалося записати музичну версію класичного роману Жюля Верна "Подорож до центру Землі". Нам потрібно сісти в машину часу (вибачте) і повернутися до Кришталевого палацу, до того, як я пішов з Yes, і повернутися відразу після мого невиразного інтерв’ю з Шепочучим Бобом Харрісом на The Old Grey Whistle Test.
- Чи чув ти коли-небудь про книгу "Подорож до центру Землі", Брайан? — запитав я "Угоду-на-День" Лейна, сидячи в його кабінеті.
- Звичайно, Рік, — пролунала його відверта відповідь.
- А нещодавно перечитував?
Це одна з тих книжок, про які багато людей знають і навіть досить добре знають сюжет, але насправді не читали. Я прочитав її кілька разів, і вона мені дуже подобається. Жюль Верн був генієм, справжнім провидцем. Його книжки стосувалися науки та наукової фантастики за покоління до того, як ці ідеї набули загального поширення; насправді ж він був геологом, і в кожній книжці, яку він написав, були величезні елементи футуристичної істини. Він навіть зробив певні розрахунки, такі як вірний кут входу в земну атмосферу – у нього був дуже конкретний досвід. Ми говоримо про 1864 рік. Геній. За іронією долі, Подорож до центру Землі є одним із небагатьох зроблених ним передбачень, які не справдилися, хоча багато геологічних фактів, про які він написав, є неймовірно точними.
Тож я сказав "Справі Дня":
- Я хочу зробити "Подорож до центру Землі".
- Що ти маєш на увазі, Рік, чи можу я запитати?
- Я хочу зробити повну сценічну постановку, великий оркестр, масштаб.
- Тож це буде недешево, Рік. Одне запитання, Рік...
- Будь-що...
- Нащо?
Я пояснив, що особисто мене це цікавить, і що також, з комерційної точки зору, якщо у вас є книга, про яку так багато людей думали, що вони знайомі з нею – чи то через фільм, чи через роман – то, очевидно, існував ринок для виробництва. Ендрю Ллойд Веббер і Тім Райс[16] впоралися з цим, використавши історії, про які люди принаймні хоч трохи знали або думали, що знають. Знайомство дає зону комфорту. Це все ще не мало сенсу для "Угода-на-День", але я вирішив. Я свідомо взяв аркуш з книжки Девіда Боуї – він був другом і колись сказав мені: "Якщо ти хочеш рухатися вперед, ти маєш робити те, чого хоче твоє музичне серце, інакше ти будеш робити лише те, що люди хотіли б мати можливість робити. Але вони не матимуть твоєї уяви. Просто вперед".
Я знав саме той зал, в якому мені хотілося виступити, і я не цілився низько – Королівський фестивальний зал. Я розмовляв з Девідом Мішемом, який був одним із головних диригентів Лондонського симфонічного оркестру, оскільки я грав на живому шоу Томмі з The Who під керівництвом Девіда, і він сказав, що вони цілком підходять для цього. Я також найняв Англійський камерний хор, тож ми вже говорили про найвищий музичний рівень. Лу Рейснер продюсував шоу Томмі, і я попросив його продюсувати для мене "Подорож", тож команда була майже повною. Тепер мені потрібен був лише гурт.
"Угода-на-День" відсортував у своїй пам’яті склад мрії: я був давнім другом із Джоном Ентвістлом із The Who, колись грав з ним у пабі Red Lion, якщо ви пам’ятаєте, і Брайан сказав, що ми легко можемо отримати Клептона теж. Цілимося високо!
16
Паралель до "Ісуса Христа – Суперзірки", мюзиклу Е.Л.Веббера і Тіма Райся,що вийшов в 1971 році.